Любов — основа благочестя. Що б там не казали, але людина не матиме чистої любові до Бога, якщо вона не виявляє безкорисливої любові до свого ближнього. Коли власне “я” розчиняється у Христі, тоді любов виникає мимоволі. Досконалість християнського характеру досягається тоді, коли є внутрішня потреба постійно допомагати і нести благословення іншим, коли сяйво неба сповняє серце і відбивається на обличчі.ДПХ 205.2

Якщо ми з'єднані з Христом, тоді золотими узами любові поєднаємось з нашими ближніми. У нашому житті проявиться чистота і співчутливість Христа. Ми не чекатимемо, поки нужденні й знедолені прийдуть до нас. Не треба буде також прохати поспівчувати чиємусь горю. Ми служитимемо нужденним і страждальцям, як служив і благодіяв їм колись Христос.ДПХ 205.3

Слава неба виявляється у піднесенні тих, що впали, у втішанні скорботних. Бог не визнає жодних національних, расових чи кастових відмінностей. Завдяки тому, що усі люди створені і викуплені Богом, вони є однією родиною. Щоб кожна душа могла вільно досягти Бога, Христос прийшов зруйнувати усі розділяючі бар'єри, відкрити усі відділення храму. Його любов така глибока, всеосяжна, що вона проникає усюди: виводить із замкненого сатанинського кола убогі душі, які піддалися його омані; підводить їх до Божого престолу, який оточений райдугою обітниць.ДПХ 205.4

Христос хоче підняти усіх, хто бажає спілкуватися з Ним, щоб вони були єдині, як Він єдиний з Отцем. Він випробовує нас тим, що допускає біди і страждання для того, щоб звільнити від егоїзму. Спаситель намагається розвинути у нас риси Свого характеру — такі, як співчутливість, ніжність і любов. “Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами... — проголошує Господь, — і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут — навіть серед ангелів, які оточують Його престол” (Зах.3:7). Співпрацюючи з небесними істотами на землі, ми готуємось спілкуватися з ними на небесах (Наочні уроки Христа, c. [384-389]).ДПХ 205.5

2 квітня. Вістка хреста

4 квітня. Місце для початку свідчення