26 квітня. Усі наші скарби — для Бога

“Даром отримали, даром і давайте” (Матв.10:8).ДПХ 228.1

Усе, що люди отримують від Божої щедрості, належить Богові. Які б цінні й чудові земні речі Він не дарував нам, усе це дане для того, щоб випробувати нас, виміряти глибину любові до Нього і нашої оцінки Його благословень. Скарби матеріальних багатств або інтелекту — усе має бути покладене до ніг Ісуса.ДПХ 228.2

Доручаючи Своїм учням іти “по всьому світу і проповідувати Євангеліє всьому творінню” (Марк.16:15), Христос мав на увазі поширення пізнання Його благодаті. Водночас, як дехто йде проповідувати, Він закликає інших... до пожертвувань для підтримки Його діла на землі.ДПХ 228.3

Не всі можуть багато жертвувати й робити великі, значні справи, але всі здатні до самовідречення, виявляти безкорисливість Спасителя. Одні несуть великі пожертвування в скарбницю Господню, інші — тільки крихти, але кожний дар, принесений щиросердно, приймається Господом.ДПХ 228.4

Багато хто здивувався б, побачивши, як багато коштів можна було б зберегти для Божого діла через самовідречення. Невеликі суми, збережені через самопожертву, зроблять більше для здійснення Божого діла, ніж великі дари, але без самовідречення.ДПХ 228.5

Дух щедрості — це дух неба. На хресті відкрилась самовіддана Христова любов. Для спасіння людини Він віддав усе, що мав, а потім і Самого Себе. Хрест Христів волає до жертовності кожного послідовника благословенного Спасителя. Тут діє принцип віддачі. А принцип світу — отримувати.ДПХ 228.6

Євангельське світло, яке сяє з Христового хреста, засуджує егоїзм. Багато Божих дітей перебуває небезпеці й можуть опинитися у світських тенетах користолюбства. Їм необхідно зрозуміти, що Божа милість чекає їхніх коштів. Отже, через Нього людина стає посередником, щоб поширювати Його благословення на Землі. Бог визначив систему милосердя, щоб людина могла стати схожою на свого Творця, щедрого і безкорисливого, і,врешті, була причетною з Христом до вічної й славної нагороди.ДПХ 228.7