31 липня. Час прокинутися

“Так робіть, знаючи час, що вже пора вам пробудитися від сну адже тепер спасіння ближче до нас, ніж коли ми увірували. Ніч минула, а день наблизився; тому відкиньмо вчинки темряви й зодягнімося в зброю світла” (Римл.13:11-12).ДПХ 333.1

Велика боротьба наближається до кінця. Повідомлення про лиха на суші й на морі підтверджують той факт, що кінець усього при дверях. Про це свідчать війни та воєнні чутки. В якого християнина не б'ється прискорено серце, коли він передчуває події, які нас чекають? Господь гряде! Ми чуємо кроки Господа, Котрий наближається.ДПХ 333.2

Істина про наближення Другого приходу Христа не повинна втрачати своєї актуальності. Інакше ми станемо безпечними, апатичними й поринемо в дрімоту — нечутливість і байдужість до реальності. Перебуваючи у напівсні, ми живемо в нереальному світі і не відчуваємо того, що відбувається навколо нас...ДПХ 333.3

Є люди, навколо яких все освічено яскравим світлом, але вони його не бачать. Їх заворожив ворог, вони опинилися в полоні його чаклунської сили. Такі люди готуються до того великого дня, який гряде в наш світ. Здається, вони абсолютно нечутливі до релігійної істини.ДПХ 333.4

Хіба ми не маємо пильнуючої молоді? Ті, хто бачить, що наближається ранок, але ще триває ніч, повинні з невтомною енергією працювати, щоб розбудити сплячих товаришів. Чи можуть вони не відчувати, в якій небезпеці перебувають їхні друзі, чи можуть не молитися за них і не показати їм своїм життям та характером, що вони вірять у скорий прихід Христа? Час між нами та вічністю швидко скорочується, і це повинно глибоко турбувати нас. Кожний минаючий день залишає нам менше часу для вдосконалення характеру.ДПХ 333.5

Доки ще є багато сплячих, таких, що витрачають дорогоцінні години в безтурботній байдужості, так би мовити, на самому порозі вічного світу, віруючі повинні бути напоготові — пильнувати, виявляти сумлінність і невтомність у молитві.ДПХ 333.6

А як з вашими світильниками, дорогі друзі, — погасли вони чи горять?ДПХ 333.7