22 вересня. Чому допущено скорботний час?

“Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються” (Псал.46:2).ДПХ 386.1

Хоча Божий народ і буде оточений з усіх боків ворогами, котрі чигатимуть на його життя, та відчай, який охопить вірних Божих слуг, буде викликаний не страхом зазнати гоніння за істину, а думкою про те, що, можливо, вони визнали не всі свої гріхи і тому не мають права на обітницю Спасителя: “...Я тебе збережу від години випробовування, що має прийти на всесвіт” (Об'явл.3:10). Якби вони могли бути впевнені у прощенні, їх не злякали б ні муки, ні смерть, але виявитися негідним і втратити життя внаслідок вад власного характеру — це зганьбити святе Боже Ім'я.ДПХ 386.2

Звідусіль вони чують про заколоти, зради і повстання; в них виникає палке бажання, щоб скоріше надійшов кінець цьому великому відступництву і беззаконню. Але хоча вони благають Бога покласти край цьому повстанню, однак докоряють собі за те, що в них немає сили протистояти могутньому потоку зла. Вірні Божі слуги відчувають, що якби завжди віддавали всі свої здібності на служіння Христові, здобуваючи перемогу за перемогою, то сатана не мав би над ними такої сили.ДПХ 386.3

Вірні впокорюють свої душі перед Богом, нагадуючи про визнання багатьох гріхів минулого і посилаючись на обітницю Спасителя: “Хіба буде держатися міцно Мого він захисту, щоб мир учинити зо Мною, зо Мною щоб мир учинити!” (Ісая 27:5). Віра не захитається від того, що вони не отримають негайної відповіді на молитви. Страждаючи від тривоги, страху і відчаю, вірні Божі слуги не перестають молитися. Вони тримаються за силу Божу, як Яків тримався за Ангела, а їхні душі твердять тільки одне: “Не пущу Тебе, поки не поблагословиш мене”.ДПХ 386.4

Час скорботи — це суворе випробування христоподібного характеру. Воно покликане підготувати Божий народ до опору сатані та його спокусам.ДПХ 386.5