12 жовтня. “Ті, що прокололи Його” (Об'явл.1:7)

“І ви побачите Сина Людського, Який сидить по правиці Сили і гряде на хмарах небесних” (Марк.14:62)ДПХ 414.1

Коли юдейські правителі оглядали Його славу, в їхній пам'яті промайнули спогади про Сина Людського, одягненого в людську природу. Вони пригадали, як знущалися над Ним, відкидали Його, звинувачуючи у великому відступленні. Перед ними дуже виразно й чітко пройшли сцени з життя Спасителя. Усе, що Він робив, говорив, усяке приниження, якого змушений був зазнати, щоб врятувати їх від зарази гріха, постає перед ними з осудженням.ДПХ 414.2

Вони бачать, як Спаситель в'їжджає до Єрусалима і, страждаючи, плаче над містом, котре не покаялося і не захотіло прийняти Божої вістки. Вони ніби знову чують Його голос, який запрошує, молиться, ніжно турбується про них. Перед ними постає сцена в Гефсиманському саду, і вони чують дивну молитву Христа: “Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене!” (Матв.26:39 ).ДПХ 414.3

Вони знову чують Пилатів голос: “Я не знаходжу ніякої провини в Цьому Чоловікові” (Лука 23:5). Вороги Ісуса бачать ганебну сцену суду, коли Варавва стояв поруч з Христом і вони мали перевагу звільнити Невинного. Вони знову чують Пилатові слова: “Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, Котрий називається Христом?” (Матв.27:17). І чують відповідь: “Смерть Йому, а відпусти нам Варавву!” (Лука 23:18). На запитання Пилата: “Що я зроблю з Ісусом, Котрий зветься Христом?“ була відповідь: “Хай буде розп'ятий!” (Матв.27:22). Нечестиві знову бачать свою Жертву, Яка переносить ганьбу на хресті, чують гучні, тріумфуючі знущання: “Зійди з хреста!... Інших спасав, а Себе Самого не може спасти!” (Матв.27:40, 42).ДПХ 414.4

Тепер вони вже бачать не Гефсиманський сад, не суд і не Голгофський хрест. Сліди Його приниження зникли; тепер вони дивляться на обличчя Бога, в яке плювали, а священики та правителі били це обличчя долонями своїх рук. Тепер явно відкривається їм істина.ДПХ 414.5