23 жовтня. Блаженна надія

“І очікували блаженної надії та явлення слави великого Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа” (Тит 2:13)ДПХ 425.1

Ісус сказав, що піде і підготує для пас оселі, аби ми могли бути там, де Він. Ми завжди будемо насолоджуватися світлом Його дорогоцінного обличчя. Моє серце хвилюється від радості, втішаючись цією чудовою перспективою. Ми майже вдома. Небо, блаженне небо! Це наша вічна домівка! Кожну мить я тішуся тим, що Христос живе, а якщо Він живе, то й ми будемо жити. Душа моя промовляє: “Славте Господа!” Ісус — це повнота, благословення для кожного. Чому ж ми повинні мати потребу в хлібі чи помирати від голоду в чужій землі?ДПХ 425.2

Я прагну всім серцем спасіння, цілковитої покори Божій волі. В Ісусі ми маємо блаженну надію. Вона тверда, незмінна і “входить в середину за завісу” (Євр.6:18-19). Вона потішає нас у скорботах, дає радість у стражданнях, вона розсіює морок навколо нас і спонукає дивитися вище, на нетлінне вічне життя. Земні скарби перестають бути для нас бажаними, бо ця надія простягається поза тлінні земні блага, вона покладається на вічні, нетлінні, неопоганені, невмирущі скарби.ДПХ 425.3

Наші тлінні тіла можуть померти, і їх покладуть у домовину. Однак блаженна надія не пропаде, доки не прийде воскресіння, коли Ісусів голос викличе поснулих з пороху. Тоді ми насолодимося повнотою благословенної славної надії. Ми знаємо, в Кого віримо! Наші намагання і праця не даремні. Багата, славна нагорода чекає на нас; за цю нагороду боремося, і якщо збережемо до кінця мужність, то неодмінно здобудемо її.ДПХ 425.4

На нас чекає спасіння, тож навіщо нам триматися далеко від Джерела? Чому б нам не прийти і не припасти до Його живої води, щоб оновити свої душі, укріпитися й розцвісти у Бозі? Чому ми так чіпляємося за земне? Ми маємо щось краще, аніж земне, про що можемо говорити і думати. Ми можемо виробити небесний спосіб мислення. Тож будемо роздумувати про чудового непорочного Ісуса і, споглядаючи на Нього, будемо уподібнюватися Йому. Мужнійте і вірте Богові!ДПХ 425.5