Бог оцінює дари за любов'ю, яка спонукає жертвувати

На вагах святилища дари бідних, принесені з любові до Христа, оцінюють не сумою, а відповідно до любові, яка спонукає жертвувати. Обітниці Ісуса будуть настільки ж певно відчутні для бідного, котрий мало має що принести в жертву, але легко віддає це мале, як і для заможної людини, яка дає з надлишку свого. Бідна людина жертвує з того малого, що має, і це справді відчутно для неї. Вона фактично відмовляє собі в необхідних для її комфорту речах, тоді як багата людина дає з надлишку свого, не відмовляючи собі в тому чи іншому, оскільки не має в цьому потреби. Тому в жертві бідняка є святість, якої немає в дарі багатої людини, адже багаті дають з надлишку свого. Боже провидіння приготувало цілісний план систематичної благодійності для користі людини. Його провидіння ніколи не буває бездіяльним. Якщо Божі слуги прямують за Його провидінням, яке відкривається їм, усі вони будуть активними працівниками.ПДЦ 410.4

(Свідчення для Церкви, т. 6, c. [398, 399]).ПДЦ 411.1

Приношення маленьких дітей можуть бути прийнятними та приємними Богові. Цінність приношення визначається відповідно до духу, який спонукає приносити дари. Бідна людина, дотримуючись правила апостола й відкладаючи щотижня невеликі суми грошей, допомагає поповнювати скарбницю. Дари таких людей повністю прийнятні для Бога, бо їхні жертви настільки ж великі та навіть більші за жертви їхніх заможніших братів. Для кожної сім'ї план систематичної доброчинності виявиться надійним захистом від спокуси витрачати кошти на непотрібні речі: особливо він стане благословенням для багатьох, оберігаючи їх від марнотратства.ПДЦ 411.2

(Свідчення для Церкви, т. 3, c. [412]).ПДЦ 411.3

Нагородою за безмежну щедрість буде приведення розуму й серця до більш тісної єдності з Духом.ПДЦ 411.4

(Свідчення для Церкви, т. 6, c. [390]).ПДЦ 411.5

Павло викладає правило пожертвувань на Божу справу та повідомляє нам, яким буде результат як для нас самих, так і для Бога. “Кожен хай дає за велінням серця, а не з жалем чи з примусу, адже Бог любить того, хто дає з радістю. Втім, хто сіє скупо, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той і щедро пожне. А Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом… А Той, Хто дає насіння та хліб сіячеві на поживу, нехай зростить і примножить ваше ‘насіння’ і хай виростить плоди вашої праведності. В усьому збагачуйтеся різноманітною щирістю, яка через нас складає подяку Богові” (2 Кор. 9:7, 6, 8, 10, 11).ПДЦ 411.6

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [735]).ПДЦ 412.1