Нагадування про Другий прихід Христа

Коли учні зібралися за столом, Він сумно промовив: “Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму; кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві. Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже” (Луки 22:15-18).ПДЦ 448.1

Проте служіння Вечері не мало бути часом смутку. Воно було встановлене не з цією метою. Коли Господні учні збираються навколо Його столу, вони не повинні пригадувати й оплакувати свої вади й переступи, їм не слід зосереджуватися на своєму минулому духовному досвіді, яким би він не був — натхненним чи гнітючим. Недоцільно також пригадувати свої розбіжності з братами. Підготовче служіння вже охопило всі ці питання. Самоаналіз, визнання гріхів, узгодження розбіжностей — це вже пройдена фаза. Тепер вони прийшли на зустріч із Христом. Їм потрібно стояти не в тіні хреста, а в його спасенному світлі, відкривши свої душі для яскравих променів Сонця Праведності. Із серцями, очищеними дорогоцінною Кров'ю Христа, цілком усвідомлюючи Його присутність, хоч і невидиму, вони мають почути Його слова: “Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам” (Івана 14:27).ПДЦ 448.2

Коли ми приймаємо хліб і вино, які символізують ламане Тіло і пролиту Кров Христа, то подумки приєднуємося до Причастя у верхній світлиці. Ми ніби проходимо через сад, освячений муками Того, Хто поніс гріхи світу. Ми стаємо свідками боротьби, у якій здобуте наше примирення з Богом. Перед нашими очима постає Христос, розп'ятий між нами (див. Гал. 3:1, переклад І. Огієнка).ПДЦ 448.3

Дивлячись на розп'ятого Викупителя, ми краще розуміємо велич і значення жертви, принесеної Величністю Небес. Перед нами постає План спасіння в усій своїй славі, і роздуми про Голгофу пробуджують у наших серцях живі святі почуття. Ми будемо прославляти Бога й Агнця серцем та устами, бо гордість і самодогоджання не можуть жити в душі, котра зберігає в пам'яті картини Голгофи.ПДЦ 448.4

Коли віра споглядає велику жертву нашого Господа й роздумує про неї, душа наповнюється духовним життям Христа. Така душа отримуватиме духовну силу від кожного Причастя. Це служіння формує живий зв'язок, яким віруючий з'єднаний із Христом, а через Нього — з Отцем. В особливому розумінні воно формує зв'язок між залежними від Бога людськими істотами та Богом.ПДЦ 449.1

Служіння Вечері Господньої вказує на Другий прихід Христа. Воно покликане зберігати цю надію живою в серцях учнів. Щоразу, збираючись, аби згадати Його смерть, вони переказували, як Господь “узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів. Та кажу вам, що віднині не питиму з цього плоду виноградного аж до того дня, коли питиму його новим з вами в Царстві Мого Отця” (Матв. 26:27-29). У своїх скорботах вони втішалися надією на повернення Господа. Для них невимовно дорогоцінною була думка: “Бо щоразу, як тільки будете їсти цей хліб і чашу цю пити, ви звіщаєте смерть Господа, аж поки Він прийде!” (1 Кор. 11:26).ПДЦ 449.2

Ми ніколи не повинні забувати про це. Любов Ісуса з її стримувальною силою необхідно зберігати свіжою в нашій пам'яті. Христос установив це служіння, щоб воно свідчило нашій свідомості про любов Божу, виявлену до нас. Не може бути жодного єднання між нашими душами та Богом, як тільки через Христа. Єдність та любов між братом і братом мають бути зцементовані й стати вічними завдяки любові Ісуса. І ніщо менше, ніж смерть Христа, не могло зробити Його любов дієвою для нас. Саме завдяки Його смерті ми можемо з радістю чекати Його Другого приходу. Жертва Ісуса — основа нашої надії. На цьому ми повинні зосередити нашу віру.ПДЦ 449.3

(Бажання віків, c. [643-661]).ПДЦ 449.4