Важливість особистого посвячення

Якщо сьогодні занедбані особиста молитва й читання Писань, то завтра вони будуть залишені з меншими докорами сумління. А потім з'явиться довгий перелік упущень — і все через одну насінину, посіяну в ґрунт серця. З іншого боку, кожен виплеканий промінь світла принесе жниво світла. Одного разу відкинута спокуса дасть силу більш твердо опиратися їй удруге. Кожна нова перемога, здобута над своїм “я”, полегшить шлях до вищих і благородніших перемог. Кожна перемога — це насіння, посіяне в життя вічне.ПДЦ 513.5

(Свідчення для Церкви, т. 5, c. [120]).ПДЦ 513.6

Кожен святий, котрий приходить до Бога з чистим серцем й у вірі підносить до Нього щирі моління, отримає відповідь на свої молитви. Якщо ви не бачите або не відчуваєте негайної відповіді на свої молитви, ваша віра не повинна сумніватися в Божих обітницях. Не бійтеся довіритися Богові! Покладіться на Його певну обіцянку: “Просіть — і отримаєте” (Івана 16:24). Бог надто мудрий, щоб помилятися, і надто добрий, щоб утримувати все хороше від Своїх святих, які ходять у правді. Людина схильна помилятися, і хоч її прохання линуть від чистого серця, вона не завжди просить про те, що корисно для неї або що прославить Бога. Якщо це так, то наш мудрий і добрий Отець чує наші молитви й відповість іноді негайно. Однак Він дає нам те, що слугує для нашого найбільшого добра та Його слави. Господь дарує нам благословення, і якби ми могли зазирнути в Його план, то ясно побачили б: Він знає, що для нас найкраще й що наші молитви отримають відповіді. Нам буде дане благословення, якого ми потребуємо, а не яке зашкодить нам, бо те, про що ми просили, може стати для нас не добрим, а болісним.ПДЦ 513.7

Я бачила: якщо ми не отримуємо негайної відповіді на наші молитви, нам слід міцно триматися нашої віри та не дозволяти закрастися невір'ю, бо це розділить нас із Богом. Якщо наша віра хитається, ми нічого не отримаємо від Нього. Наша віра в Бога має бути міцною, і коли ми найбільше потребуватимемо цього, благословення зійде на нас, як злива.ПДЦ 514.1

(Свідчення для Церкви, т. 1, c. [120, 121]).ПДЦ 514.2