12 травня. Прийняти вірою

Адже через віру в Ісуса Христа ви всі — сини Божі (Гал. 3:26).ДББ 164.1

Випадкові розмови про релігію, молитви без духовного голоду й живої віри — даремні. Формальна віра в Христа, яка визнає Його лише Спасителем світу, ніколи не принесе зцілення душі. Спасенна віра — це не просто інтелектуальна згода з істиною. Хто хоче отримати повне пізнання, перш ніж застосувати віру, той не зможе отримати благословення від Бога. Недостатньо вірити в істину про Христа — ми повинні вірити в Нього! Єдина віра, що приносить нам користь — це віра, яка приймає Його як особистого Спасителя й використовує Його заслуги для нашого спасіння. Багато людей сприймає віру як переконання, але спасенна віра — це угода, за допомогою котрої ті, хто приймає Христа, з'єднуються з Богом у взаєминах завіту. Правдива віра — це життя. Жива віра — це зростання сили, непохитне довір'я, завдяки чому душа стає переможною силою (Бажання віків, c. [347]).ДББ 164.2

Справжня віра приймає Христа як особистого Спасителя. Бог дав Свого Єдинородного Сина, щоб я, віруючи в Нього, “не загинув, але мав життя вічне” (Івана 3:16). Приходячи до Христа згідно з Його словом, я повинен вірити, що одержу Його спасенну благодать. І тепер маю жити “вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене” (Гал. 2:20) (Служіння зцілення, c. [62]).ДББ 164.3

Апостол Павло ясно вказував на зв'язок між вірою і Законом у Новому Завіті. Він писав: “Отже, виправдавшись вірою, маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа”. “Тож чи не знищуємо ми Закон вірою? Зовсім ні! Ми підтверджуємо Закон”. “Оскільки Закон був безсилий спасти від гріха, будучи ослабленим плоттю”, — тобто він не міг виправдати людину, яка за своєю гріховною природою не могла дотримуватись його, то “Бог послав Сина Свого в подобі гріховної плоті в жертву за гріх, і осудив гріх у плоті, щоб виправдання Закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за Духом” (Римл. 5:1; 3:31; 8:3, 4) (Патріархи і пророки, c. [373]).ДББ 164.4