28 травня. Завіт і субота

Тому нащадки Ізраїлю будуть дотримуватися суботи, зберігаючи суботу для своїх поколінь як вічний Заповіт. Це ознака між Мною та Ізраїльськими нащадками навіки (Вих. 31:16, 17).ДББ 182.4

Коли Господь спас Свій народ від єгипетського рабства і дав йому Свій Закон, Він навчав ізраїльтян, що дотримання суботи має відрізняти їх від ідолопоклонників…ДББ 182.5

Подібно до того, як субота була ознакою, яка відрізняє ізраїльтян від язичників, коли вони вийшли з Єгипту, щоб увійти в земний Ханаан, так і сьогодні вона є ознакою, яка вирізняє народ Божий, коли він виходить зі світу, щоб увійти до небесного спокою. Субота — це ознака відносин, які існують між Богом і Його народом, знак того, що Його люди шанують Його Закон. Вона розрізняє Його вірних підданих і порушників Заповіді про суботу… Субота, яка свідчить світові про Бога як про Творця, також свідчить про Нього як про Того, Хто освячує нас. Сила, яка створила все, відновлює душу за Його подобою. Для тих, хто святить день суботній, він є ознакою освячення. Істинне освячення — це згода з Богом, єднання з Ним у характері. Воно приходить через покору принципам, що відображає Його характер. І субота — це ознака слухняності. Той, хто щиро кориться Четвертій Заповіді, буде коритися і всьому Законові. Така людина освячується через послух.ДББ 182.6

Нам, Ізраїлю, субота дана “як вічний Заповіт”. Для тих, хто шанує Його святий день, субота є ознакою того, що Бог визнає їх Своїм обраним народом. Це запорука того, що Він виконає для них Свій Завіт. Нехай кожна людина, яка приймає ознаку Божого правління, вступає в Божественний вічний Завіт. Вона пов'язує себе золотим ланцюгом слухняності, кожною ланкою якої є обітниця.ДББ 183.1

З усіх Десяти Заповідей тільки Четверта містить печатку великого Законодавця, Творця неба і землі. Ті, хто коряться Заповіді про суботу, приймають Його ім'я і стають учасниками всіх благословень, які містяться в цьому імені (Свідчення для Церкви. Т. 6. С. 349, 350).ДББ 183.2

Повнота змісту суботи залишається колишньою. Цей день усе ще є знаком між Богом і Його народом, і так буде вічно (Свідчення для Церкви. Т. 9. С. 18).ДББ 183.3