8 січня. Найбільш піднесена тема

“Божа любов до нас виявилася в тому, що Бог послав Свого Єдинородного Сина у світ, щоб ми через Нього жили” (1 Івана 4:9).ВНО 10.1

Задум викуплення, здійснюючи який милостивий Викупитель-Боголюдина звільнив людство від рабства гріха, перевершує розуміння людей та ангелів. Це справді настільки надзвичайна, велична й піднесена таємниця, що нам ніколи не збагнути її повною мірою.ВНО 10.2

Жертву Христа, принесену за грішне людство, не можна зрівняти ні з чим. Це найбільш піднесена свята тема для роздумів. Кожне серце, просвічене Божою благодаттю, має схилитися перед Викупителем у захопленні й невимовній вдячності за Його безмежно велику жертву.ВНО 10.3

Живучи на Землі, Ісус із Назарета відрізнявся від усіх інших людей... Він — єдино істинний Взірець доброти й досконалості. Від самого початку Його служіння люди почали ясніше розуміти Божий характер... Місія Христа на Землі мала відкрити людям, що Бог — не деспот, а Небесний Отець, сповнений любові й милості до Своїх дітей. Він ніжно називав Бога “Отче Мій”...ВНО 10.4

У всіх скорботах і стражданнях людини за нею спостерігає милостиве Око, любляче Серце. “Як батько милує синів, так Господь виявив милість до тих, які бояться Його” (Псал.103:13). Бог виявляє до нас ніжну турботу. Він жаліє нас у наших немочах та скорботах. Ми можемо сумувати і навіть впадати в розпач, над нами можуть нависнути темні хмари нещастя, однак попереду сяє світло. За завісою темряви є великодушний співчутливий Друг, Який не від серця карає і засмучує людських синів^{12Рукопис 132, 1902 р.}.ВНО 10.5

У милостивих благословеннях, якими нас наділяє наш Небесний Отець, ми можемо розпізнати незліченні свідчення Його безмежної любові й ніжного співчуття, яке перевершує співчуття матері, що сумує за своєю заблудлою дитиною. Вивчаючи Божий характер у світлі хреста, ми бачимо милість, ніжність і прощення, змішане з неупередженістю та справедливістю. І ми вигукуємо разом з Іваном: “Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми” (1 Івана 3:1)^{13Свідчення для Церкви, т. 3, c. [461, 462]}.ВНО 10.6