Go to full page →

Розділ 5. “Молитва Господня” НПЩЖ 78

“Ви ж моліться так” (Матв.6:9) НПЩЖ 78

Спаситель двічі виголосив цю молитву: перший раз — у Нагірній проповіді й пізніше, через кілька місяців, коли був наодинці з учнями. Учні деякий час перебували в розлуці зі своїм Господом, а повернувшись, побачили, як, поринувши в молитву, Він спілкувався з Отцем. Ніби не помічаючи їхньої присутності, Він голосно молився. Обличчя Спасителя було осяяне небесним світлом. Здавалося, ніби Він перебував у присутності Невидимого, і в Його словах відчувалася сила Того, Хто розмовляє з Богом. НПЩЖ 78.1

Серця учнів були глибоко зворушені. Вони вже неодноразово помічали, як часто на самоті Він проводить довгі години в спілкуванні з Отцем. Вдень Він служив людям, які юрмилися навколо Нього, викривав лукавство рабинів, і ця безперервна робота настільки виснажувала Його, що мати і брати Його, та й самі учні турбувалися, що це коштуватиме Йому життя. Але коли Він повертався після тривалої молитви в кінці дня, сповненого праці, на обличчі Його був мир і спокій; здавалося, що втома залишила Його. Після таких годин, проведених у спілкуванні з Богом, Він знову день у день ніс людям небесне світло. Учні вже давно пов'язували ці години молитви з силою Його слів і дій. Тож вслухаючись тепер у Його моління, вони сповнялися благоговінням і покірливістю. Коли Він закінчив молитися, вони, усвідомлюючи, наскільки це для них необхідно, вигукнули: “Господи, навчи нас молитися” (Луки 11:1). НПЩЖ 78.2

Ісус не дав їм нового зразка молитви. Він повторив те, чого вже раніше навчав їх, ніби кажучи: “Ви повинні зрозуміти те, що Я вже говорив вам; воно має глибше значення, ніж ви гадаєте, і ви ще не цілком усвідомили це”. Однак Спаситель не обмежує нас лише цими словами. Як представник людської сім'ї, Він дає нам зразок Своєї молитви, настільки простої за формою, що її зрозуміє й дитина, та настільки глибокої за змістом, що найгеніальніший розум не може до кінця збагнути її значення. Він навчає нас приходити до Бога з подякою, відкривати перед Ним наші потреби, визнавати гріхи та просити милості, посилаючись на Його обітницю. НПЩЖ 78.3