Поміркуйте над життям Мойсея. Освіта, яку він отримав у Єгипті як онук фараона та майбутній спадкоємець престолу, була вельми ґрунтовною. Нічого не залишилося невикористаним із засобів, розрахованих на те, аби зробити його мудрою людиною відповідно до понять єгиптян про мудрість. Мойсей здобув найвищу цивільну й військову освіту. Він гадав, що був повністю підготовлений до справи звільнення Ізраїлю з рабства. Але Бог розсудив інакше. Його провидіння призначило Мойсеєві сорок років виховання в пустині, де він виконував роботу пастуха овець. СЗ 374.1
Здобута Мойсеєм у Єгипті освіта була корисною для нього в багатьох відношеннях, проте найціннішу підготовку до виконання справи свого життя він отримав у той час, коли був пастухом. Від природи Мойсей мав запальну натуру. Як успішний воєначальник Єгипту, улюбленець царя й народу, він звик до похвали і лестощів. Він приваблював до себе людей. Мойсей сподівався власними силами звершити справу визволення Ізраїлю. Зовсім іншими були уроки, котрі він мав засвоїти як представник Бога. Провадячи свої отари через пустельні гори до зелених пасовищ долини, цей муж навчався лагідності, терпіння, смирення, самозречення. Навчився піклуватися про слабких, доглядати за хворими, шукати заблудлих, виявляти терпіння до непокірних, дбати про ягнят, годувати старих і знеможених. СЗ 374.2
У цій роботі Мойсей зблизився з Архипастирем. Він увійшов у тісне єднання зі Святим Ізраїлевим. Він уже не складав планів щодо виконання великої роботи, натомість намагався сумлінно, як для Бога, виконувати доручену йому справу. Мойсей усвідомлював присутність Бога в тому, що його оточувало. Уся природа свідчила йому про Невидимого. Він знав Бога як Особистість і, роздумуючи над Його характером, усе повніше проникався відчуттям Його присутності. Він знайшов пристановище в руках Вічного. СЗ 374.3
Після такого досвіду Мойсей почув заклик із Неба замінити свій пастуший посох на жезл влади; залишити свою отару овець та прийняти керівництво Ізраїлем. Коли Мойсей отримав Божественний наказ, він був невпевненим у собі, неговірким і боязким. Його переповнювало почуття власної неспроможності стати вустами Божими. Але він узявся за цю справу, повністю покладаючись на Господа. Усвідомлення величності своєї місії привело в дію найкращі сили його розуму. Бог поблагословив його охочий послух, і він став красномовним багатообіцяльним мужем, котрий володів собою і був спроможний виконувати найвеличнішу справу, будь-коли довірену людині. Про нього написано: “І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя в обличчя” (П.Зак.34:10). СЗ 374.4
Нехай люди, котрим здається, що їхня робота не цінується, і котрі прагнуть більш відповідального становища, задумаються над тим, що “не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того — повищує” (Псал.75:7, 8). Кожній людині відведено певне місце у вічному небесному плані. Займемо ми це місце чи ні залежить від нашої вірності у співпраці з Богом. СЗ 375.1
Нам потрібно остерігатися жаліти себе. Ніколи не потурайте думці, що вас не цінують належним чином, що ваші зусилля не знаходять відгуку, а ваша робота надто важка. СЗ 375.2
Нехай пам'ять про те, що Христос переніс задля нас, примусить замовкнути кожну думку, яка породжує ремствування й нарікання. З нами поводяться краще, аніж з нашим Господом. “А ти ось шукаєш для себе великого. Не шукай” (Єрем.45:5). В роботі Господній немає місця для тих, у кого бажання одержати вінець перевершує бажання нести хрест. Йому потрібні люди, котрі більше прагнуть виконати свій обов'язок, аніж отримати нагороду, — люди, котрих більше турбує принцип, аніж повищення. СЗ 375.3
Покірні люди, які виконують свою роботу як для Бога, можуть не виставляти себе напоказ, як це роблять люди метушливі й зарозумілі, проте їхня робота має більшу вартість. Частоті, хто дуже афішує свою працю, привертають увагу до себе, стаючи між людьми і Богом, однак їхня справа зазнає невдачі. “Початок премудрости — мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму! Тримай її високо — і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш” (Прип.4:7, 8). СЗ 376.1
Багато людей стають рабами стереотипів у своїй неправильній поведінці, бо вони не мають рішучого наміру взяти себе в руки та виправитися. Але так не повинно бути. Вони можуть розвивати свої здібності, щоб якнайкраще звершувати служіння, і тоді їх завжди будуть потребувати. Їх оцінять належним чином. СЗ 376.2
Якщо хтось здатний зайняти вище становище, Господь покладе тягар не тільки на нього, а й на тих, хто випробував його, хто знає, чого він вартий, і хто може з розумінням спонукувати його просуватися вперед. Саме ті, хто день у день сумлінно виконує призначену їм роботу, почують у визначений Богом час Його заклик: “Підійміться вище”. СЗ 376.3
Ангели небесні відвідали пастухів, коли ті пильнували свої отари на Вифлеємських пагорбах. Так і сьогодні: коли скромний працівник Господа виконує свою роботу, Божі ангели стоять поруч із ним, слухаючи його слова, відмічаючи, як він виконує свою роботу, аби переконатися, чи можна довірити в його руки більш відповідальну справу. СЗ 376.4
Бог оцінює людей не за їхніми багатством, освітою чи становищем. Він оцінює їх за чистотою їхніх мотивів і красою характеру. Він дивиться, наскільки вони сповнені Його Духом та якою мірою являють своїм життям Його подобу. Бути великим у Божому Царстві означає бути подібним до малої дитини смиренням, простотою віри, чистотою любові. СЗ 376.5
“Ви знаєте, — сказав Христос, — що князі народів володіють ними, а сильні світу панують над ними. Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той хай буде вашим слугою” (Матв.20:25, 26). СЗ 376.6
З усіх дарів, які Небо може послати людям, участь із Христом у Його стражданнях — найбільше довір'я і найвища честь. Ні Енох, узятий на Небеса, ні Ілля, вознесений на вогненній колісниці, не були величнішими чи більш ушанованими за Івана Хрестителя, який самотньо загинув у в'язниці. СЗ 377.1
“Адже вам даровано через Христа не тільки вірити в Нього, а й за Нього страждати” (Филп.1:29). СЗ 377.2