“Вибирайте собі сьогодні, кому хочете служити... я ж і мій дім служитимемо Господеві” (І.Нав.14:15). ХП 144.1
Якщо люди, котрі нині стоять у перших рядах Божої справи і брали в ній участь з самого початку і в подальшому її розвитку, подібно до Ісуса Навина, укріплятимуть віру Божого народу, пригадуючи і підсумовуючи колишні благословення та Його ласку, то вони самі отримають благословення і стануть благословенням для тих, котрі не мали таких досвідів. Якщо б піонери Церкви частіше розповідали про жертви, які доводилося приносити керівникам Божої справи в минулому, вказуючи сучасникам на простоту життя перших служителів, а також силу Божу, що охороняла Його справу від помилок, обману та марнотратства, вони змогли б справити формуючий вплив на сучасних служителів. ХП 144.2
Випускаючи з уваги минулі благодіяння Бога для Свого народу, ми втрачаємо з поля зору й те, що Він робить для нас нині. Хто в наш час приступає до духовної праці, ті майже нічого не знають про самозречення та самопожертву людей, яким Господь від самого початку довіряв Свою роботу. їм потрібно знову й знову нагадувати про це... ХП 144.3
Між Князем життя та князем темряви продовжується сувора боротьба, і цей бій вимагає постійного пильнування з боку посвячених служителів... Якщо люди відмовляються приймати Господні шляхи, якщо вони з якоїсь причини відкидають світло, послане їм з Неба, то неодмінно опиняться серед тих, котрі чинять беззаконня... Якщо ж вони бачать свої помилки і розуміють, що не керуються добрим духом, намагаючись зруйнувати те, що Господеві було до вподоби зберегти, то їм слід чесно і відкрито визнати свої помилки... Якщо вони впокоряться перед Богом, як це зробив Давид, і визнають свої помилки, то згідно з найвірнішим Божим Словом, їм неодмінно буде дароване прощення... ХП 144.4
Сатана наполегливо здійснює свою особливу роботу в теперішній час. Хто в минулому помилявся і не впокорив себе, щоб цілковито визнати свої помилки і виправити їх, ті будуть і надалі керуватися своїм власним духом. Вони називатимуть істину неправдою, а неправду істиною. Врешті-решт ці служителі опиняться на боці сатани у великій боротьбі... ХП 144.5
Бог вірний не лише Своїм обітницям, але й Своїм застереженням. Брати й сестри, я можу піти в могилу і мій голос замовкне ще до того, як ці попередження від Бога зроблять певний вплив на ваш розум та серця, однак хочу вам сказати словами апостола Павла: “Отже, знаючи Господній страх, ми переконуємо людей” повсюди покаятися (див. 2Кор.5:11)1Рукопис 22, 1899 р.. ХП 144.6