“Але Господь сказав до Самуїла: ‘Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули; ні, вони Мене відкинули, щоб Я не царював над ними’” (1Сам.8:7). ХП 145.1
Ми маємо живого Проводиря, а тому всі люди, на котрих покладене виконання священних обов'язків, повинні на кожному кроці питати: “Чи є це дорога Господня?” Усім необхідно постійно і безперервно чекати від Ісуса керівних вказівок і будь-якою ціною відстоювати принципи істини. Багато чого не в стані зробити звичайні смертні люди, однак Бог діє через покірних, безкорисливих, освячених, хоча і смертних людей, котрі піддаються навчанню. Ми у жодному разі не можемо довіряти людським здібностям, доки Божественна сила не співпрацюватиме з людською... ХП 145.2
Бог довірив смертним людям на певний випробувальний термін управління талантами та розумовими здібностями, аби перевірити їх і подивитися, чи працюватимуть вони для Нього, виконуючи Його волю, чи покладатимуться лише на себе... ХП 145.3
Коли Ізраїль почав вимагати для себе царя, “щоб правив нами, як воно діється в усіх народів”, то це “не сподобалося Самуїлові, що вони так сказали”. “Тому він помолився до Господа, однак Господь сказав до Самуіла: ‘Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули; ні, вони Мене відкинули, щоб Я не царював над ними’” (1Сам.8:5-7). Ізраїльтянам набридли благочестиві правителі, котрі за вказівкою Господа постійно нагадували їм про Божі плани, Його волю й честь. Вони хотіли реформувати релігію, щоб завдяки зовнішньому благополуччю вважатися великою нацією в очах оточуючих народів. Як і колись в пустелі вони бажали єгипетської цибулі та часнику, заявляючи про свій намір повернутися в неволю, аби там ні в чому не відмовляти своєму апетиту; так само й тепер вони зухвало образили Бога, відкинувши Його мудре правління. Юдеї прагнули багатства і величі подібно до оточуючих їх народів... ХП 145.4
Сатана впливав на серця ізраїльтян, аби вони діяли за його порадами. Сатана зачарував їх і змусив виконувати свої наміри, незважаючи на серйозні протести їхнього похилого віком пророка, котрого вони повинні були поважати і слухати, бо він промовляв до них слова, сказані Самим Богом1Рукопис 40, 1890 р.. ХП 145.5