“Я буду згадувати вчинки Господні, буду згадувати чудеса Твої давні. Я роздумую про Твої діла, про Твої великі чудеса і оповідаю про вчинки Твої” (Псал.77:12-13). ХП 157.1
Будьте обережними в тлумаченні Святого Письма. Читайте його серцем, відкритим для Божого Слова, і воно відобразить небесне світло, даруючи розуміння простим. “Простим” — зовсім не означає слабоумним, а тим, хто не прагне вийти за межі людських можливостей, намагаючись бути оригінальним і незалежним; котрі не мудрують понад те, що становить правдиве знання... ХП 157.2
У псалмоспівця Давида часто змінювався стан душі. Часом, коли йому відкривалися Божа воля та Його дороги, душа його невимовно раділа. А коли він помічав щось протилежне Божій милості та Його незмінній любові, усе здавалося йому сповитим темрявою... Коли Давид розмірковував про життєві труднощі та небезпеки, вони здавалися йому настільки страшними, що в нього складалося враження, ніби Бог залишив його через гріхи. Він настільки відповідально ставився до свого гріха, що вигукнув: “Невже назавжди відкине Господь? Хіба Він не буде більше милувати?” ХП 157.3
Коли цар молився і плакав, йому ясніше відкривався характер і властивості Бога. Навчений небесними силами, Давид вирішив, що мав перебільшене уявлення про суворість Божого правосудця... Роздумуючи над Його обітницями та гарантіями, даними Ізраїлю, і розуміючи, що вони призначені для всіх, хто відчуває в них потребу так само, як і для Ізраїля, — він зробив їх своїми... ХП 157.4
Законно присвоївши собі ці обітниці та переваги, Давид вирішив, що надалі не буде поспішати самостійно про все судити, впадаючи в тугу і безнадійний відчай. Він підбадьорився, одержавши більше пізнання Божого характеру, явленого в Його вченні, довготерпінні, в Його неперевершеній величі та милості. Давид зрозумів, що Божі вчинки та чудеса мають безмежно широке застосування. ХП 157.5
Однак внутрішній стан Давида знову змінився. Спостерігаючи, як Провидіння допускає, щоби беззаконники та грішники отримували ласку та благословення, а ті, котрі люблять Бога, зустрічаються з труднощами та непорозуміннями, яких не знають запеклі грішники, він вирішив, що Божі дороги несправедливі... Як написав у своєму псалмі Асаф: “Я позаздрив несправедливим, коли побачив добробут беззаконних. Бо немає їм страждання... і їх не б'ють, як простих людей” (Псал.73:3-5). ХП 157.6
Псалмист не міг цього зрозуміти, аж доки не увійшов до Святилища Божого і “не збагнув долю, що на них чекає. Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну... А мені благо — близько Бога бути” (Псал.73:17-18, 28).1Рукопис 4, 1896 р. ХП 157.7