“Закінчив Соломон дім Господній... та все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, йому пощастило” (2Хрон.7:11). ХП 158.1
Майже три тисячі років тому по волі Бога в Єреусалимі був збудований храм. Вибраний Богом народ користувався найкращими матеріальними благословеннями від Нього; євреї жили в добротних будинках, однак, як і в пустелі, вони поклонялися Богові в переносній Скинії. Там, поміж херувимами, перебував Шекінах, — видимий знак Божої присутності, — і з досконалої краси сяяла Божа слава... ХП 158.2
Звичайно ж, були часи, коли поклоніння Богові в досить скромних умовах було неминучим, але Господь не стримував Свого Духа і не відмовляв людям у Своїй присутності. Його народ робив того часу все, що міг; коли юдеї щиро поклонялися Йому в дусі та істині, Він ніколи не засуджував їхніх зусиль... ХП 158.3
Господь нагадав Давидові, яке скромне місце він займав, коли Бог прикликав його, довіривши йому такі високі обов'язки. Всевишній хотів, щоб цар ніколи не забував, що своїм розквітом та успіхом він завдячує Божому благословенню, а не своїй вродженій доброчесності. Хоча Бог не дозволив Давидові виконати бажання його серця, однак Він дарував йому майже таку ж велику честь — доручити цю роботу синові. ХП 158.4
Соломон отримав особливу мудрість від Бога. Проте він не знайшов серед митців своєї країни, котрі сповідували правдиву релігію, тих якостей та вишуканої майстерності, які він вважав необхідними для будівництва храму Небесного Бога. Ось чому Соломон запросив фахівців з іншої країни — людей, котрі, на його думку, могли достойно виконати таку відповідальну роботу... ХП 158.5
Ми не маємо від Бога повеління споруджувати будівлю, яку б можна було порівняти за багатством та величністю з Єрусалимським храмом. Ми повинні будувати скромні і прості молитовні будинки, акуратні і досконалі за своїм дизайном. Отож, нехай люди, які мають кошти, потурбуються про те, щоб з такою ж щедрістю і з таким самим смаком побудувати храм для поклоніння Богові, з якими вони будують та прикрашають власні будинки. Вони мали би виявляти бажання вшанувати Бога більше і краще, аніж самих себе. Нехай вони будують гарно, але без марнотратства. Збудований дім молитви має бути зручним і добротним, аби, посвячений для Бога, він був би прийнятий Ним; щоби Бог дозволив Святому Духові зійти на тих, хто в ньому поклоняється і очі котрих спрямовані на Його славу... Нехай же усі, молоді й старші, приносять дари та пожертви, допомагаючи у будівництві дому для Бога. 1Рукопис 23, 1886 р. ХП 158.6