“Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, будуть намагатися ввійти, та не зможуть” (Луки 13:24). ХП 209.1
Христос чинив опір численним спокусам сатани заради нас, тому Його ім'ям ми можемо перемогти сатану. Коли ми відчуваємо на собі великий тягар, коли на нас давить спокуса, коли почуття і бажання плотського серця претендують на перемогу, нам потрібно палко і наполегливо молитися до нашого Небесного Отця в ім'я Ісуса Христа. У такому випадку Христос прийде до нас на допомогу, аби Його дієвим і могутнім Ім'ям ми перемогли, відігнавши від себе сатану. Однак ми не повинні втішати себе думкою, що перебуватимемо у безпеці, якщо зі свого боку докладаємо лише незначні зусилля... ХП 209.2
Наша небезпека криється не в протидії з боку світу, а скоріше в нашій дружбі зі світом і наслідуванні прикладу тих, хто не любить Бога і Його істину. Навіть якщо ми будемо позбавлені заради істини земних переваг і зазнаємо великих незручностей через нашу вірність принципам, — це не загрожує нам втратою віри та надії. Однак ми ризикуємо зазнати серйозної втрати, якщо будемо обманутими і переможеними спокусами сатани. Випробування сприятимуть нашому благу, якщо будемо приймати і переносити їх без нарікань. Вони послаблять нашу любов до світу і провадитимуть до цілковитого покладання на Бога. ХП 209.3
Лише у Бога ми можемо знайти допомогу. Нам не слід лестити собі, що у нас достатньо сили і мудрості, оскільки наша сила — це слабкість, а наше мудрування — це глупота. Христос переміг ворога заради нас, тому що зглянувся на нас у нашому немічному стані, усвідомлюючи, що ми загинемо, якщо Він не прийде на допомогу... ХП 209.4
Заслуги Христа підносять і облагороджують людство. В ім'я Христа і Його ж благодаттю ми можемо вийти зі стану виродження, викликаного гріхопадінням, і завдяки величній, божественній природі Христа з'єднатися із Безмежним. Небезпечно думати, що нам вдасться здобути вічну нагороду за допомогою легких, звичайних зусиль. Поміркуємо, у що обійшлася нашому Спасителеві отримана для нас перемога в боротьбі з підступним, лютим ворогом у пустелі спокушення. Сатана знав, що все залежить від того, чи вдасться йому подолати Христа своїми численними спокусами, чи ні. Він також знав, що План спасіння буде доведений до кінця, а він буде позбавлений влади, і загибель стане неминучою, якщо тільки Христос переможе у випробуваннях, яких не витримав Адам.1Рукопис 65, 1894 р.; Рев'ю енд Геральд, 5 лютого 1895 р. ХП 209.5