“Переможцеві дозволю сісти зі Мною на Моєму престолі, — як і Я, перемігши, сів з Моїм Отцем на Його престолі” (Об'явл.3:21). ХП 210.1
Своїми спокусами сатана зумів принизити людську природу, оскільки люди не змогли чинити опір їхній сильній дії. Але Христос як наш Представник, діючи заради нас, цілковито покладаючись на силу Бога, переніс сувору боротьбу, щоб залишити нам досконалий приклад... ХП 210.2
Ми не можемо навіть уявити, як тяжко Христос страждав за нас, а тому нам необхідно вітати наші випробування і страждання заради Христа, щоб ми могли перемогти, як переміг Христос, і бути піднесеними до престолу нашого Викупителя. Отож, поміркуймо про життя і страждання нашого дорогого Спасителя за нас і не забуваймо: якщо ми не бажаємо переносити випробування, тяжку працю і боротьбу, якщо не хочемо брати участь у Христових стражданнях, нас визнають негідними сидіти на Його престолі. ХП 210.3
Ми не маємо права хоча б на мить піддатися спокусам ворога. Ми знаємо, що не досягнемо успіху своїми силами, але оскільки Христос упокорив Себе, прийнявши нашу природу, Він, знайомий із нашими потребами. Він особисто переніс найтяжчі спокуси, які будь-коли доводилося долати людям, і переміг ворога, протидіючи його навіюванням, щоб і ми дізналися, як можна подолати сатану... ХП 210.4
Христос — наш Взірець; Він досконалий і святий приклад для наслідування. Звичайно, ми ніколи не зможемо зрівнятися із взірцем, проте можемо наслідувати Його у міру своїх здібностей... Коли ми віддамо усе, що маємо, а також самих себе Богові і все ж виявимося у скрутному і небезпечному становищі, зіткнувшись із сатаною, нам потрібно пам'ятати: ми отримаємо перемогу над ворогом в ім'я Переможця і Його силою. Коли ми такою мірою будемо покладатися на Христа, то за потреби усі ангели прийдуть нам на допомогу і не дозволять ворогові отримати над нами перемогу. Однак не слід сподіватися, що перемога дістанеться нам без страждань; Ісус постраждав, коли боровся за нас... ХП 210.5
Життя християнина — постійна боротьба. Але кожний акт послуху Христові, кожний вчинок самозречення заради Господа, кожне перенесене випробування, кожна перемога, отримана над спокусою, — це наступний крок у нашому просуванні до слави остаточної перемоги.1Рукопис 65, 1894 р.; Рев'ю енд Геральд, 5 лютого 1895 р. ХП 210.6