“Вельми розгнівався Каїн, і обличчя його похмурніло” (Бут.4:5). ХП 36.1
Я благаю усіх, хто нарікає і жаліє самого себе, бувши невдоволеним чиїмись словами чи вчинками або якимось нешанобливим ставленням до своєї особи: пам'ятайте, що у такому випадку ви продовжуєте ту саму роботу, яку сатана почав на Небі. Ви йдете його слідами, сіючи невір'я, непорозуміння і непокору, оскільки ніхто не може виношувати почуття невдоволення таємно. Невдоволені неодмінно скаржаться іншим про те, що з ними поводяться не так, як потрібно. Тим самим вони й інших заражають своїм наріканням і невдоволенням. Це гіркий корінь, що опоганює багатьох... ХП 36.2
Саме так сатана нині діє через своїх злих ангелів. Він вступає в союз із людьми, які визнають себе віруючими; і ті, котрі старанно й сумлінно виконують справу Божу... зазнають таких суворих випробувань, які тільки може створити сатана через людей, котрі претендують на знання істини. Успіх сатани прямо пропорційний світлу і знанням, які мають ці противники істини. Гірке коріння проникає дуже глибоко і передається іншим людям, опоганюючи їх... ХП 36.3
Сатана спочатку зваблює людину, після чого відводить її від істини... Він діє таємно й несподівано, спокушуючи людей, видаючи за істину фальшиві зазіхання і присипляючи пильність. Сатана одягає спокусу та гріх в одяг праведності і з допомогою такої фальші багатьох переманює на свій бік. Христос назвав сатану неправдомовцем і людиновбивцею. О, якби ті, котрі дрімають, залишаючись у темряві, навчилися мудрості від Бога!.. ХП 36.4
Кожна душа, яка любить Бога, буде перевірена і випробувана. Господь не відвертає вогняного випробування якимось чудовим чином і не огороджує Свій народ від сатанинських спокус. Якщо Його послідовники потрапляють у люті спокуси, то це стається тому, що внаслідок відступу сатани виникли такі обставини, що спокуси були допущені, аби розвинути характер, придатний для життя у Небесних оселях, — характер, що витримає тиск несприятливих обставин як в особистому, так і суспільному житті1Рукопис 57, 1896 р.; Видані рукописи, т. 18, с. [363-365]. ХП 36.5