“Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей” (Матв.15:9). ХП 373.1
У мене тяжко на душі, бо я знаю, що на нас чекає. Усі мислимі й немислимі спокуси спіткають тих, хто не підтримує щоденного живого зв'язку з Богом. Сатанинські ангели розуміються на спокусах, вони винайдуть щось неймовірне, оголосять його новим світлом і будуть проповідувати це як щось незнане й надзвичайне. І хоч певною мірою їхня вістка може бути правдивою, вона буде змішана з людськими домислами, а тому навчатиме заповідей людських... Над багатьма уявно добрими справами необхідно глибоко роздумувати й наполегливо молитися, оскільки вони насправді є хитрощами ворога, який зводить душі на стежину, котра проходить так близько від правдивого шляху, що майже нічим від нього не відрізняється... ХП 373.2
Серед служителів також відчуваються нові віяння. Чимало є таких, котрі бажають наслідувати інші церкви, простота і смирення їм майже невідомі. Молоді служителі прагнуть бути оригінальними, запроваджують нові ідеї і плани. Деякі з них проводять зібрання, які навіть спрямовані на духовне відродження; вони залучають до Церкви багатьох людей. Однак, коли збудження минає, де опиняються ці навернені? Проблема в тому, що відсутнє істинне каяття і сповідання гріха. Грішника благають повірити в Христа і прийняти Його без усякого врахування його колишнього життя у гріху й протистоянні Богові. Серце таких людей не засмучується минулим беззаконням, а душа не знає скрушення. Так звані навернені не впали на Скелю, якою є Христос Спаситель, і не розбилися у своєму нечесті... ХП 373.3
Господь бажає, щоб сьогодні Його служителі проповідували вічне Євангеліє — жалкування за гріх, покаяння і навернення... Задля спасіння грішників потрібно працювати наполегливо, серйозно й мудро, поки вони не усвідомлять себе злочинцями перед Божим Законом, поки не покаються перед Богом і не повірять у Господа Ісуса Христа... ХП 373.4
Служителі у жодному разі не повинні вважати чимось позитивним роз'єднаність із братами, яка виникає через незгоду в якихось другорядних питаннях. Якщо інші служителі поділяють з нами фундаментальні істини, нам не слід підкреслювати розбіжності і сперечатися з маловажливих питань. Роздуми над складними, але другорядними питаннями, які не мають життєво важливого значення, тільки відволікають розум служителя від істин, які є основою для душі... ХП 373.5
Невіруючі люди завжди налаштовані критично і шукають лише приводу, щоб не прийняти істину такою, якою вона відкрита в Ісусі. Коли між нами виникають суперечки, сторонні спостерігачі говорять: “У нас буде достатньо часу, щоби прийняти вашу віру, поки ви домовитеся між собою, що є істина”. Таким чином, невіруючі здобувають для себе перевагу через розбрат і суперечки, що виникають між християнами1Рукопис 82, 1894 р.; Рев'ю енд Геральд, 4 листопада 1965 р.. ХП 373.6