“І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!” (Вих. 15:26). ЗПІ 368.1
Христос був Наставником і Вчителем стародавнього Ізраїлю. Він учив, що здоров'я — це нагорода за послух Божим законам. Великий Лікар, Який зціляв хворих у Палестині, промовляв до Свого народу із хмарного стовпа, пояснюючи, що повинен робити він і що зробить для нього Бог. “Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, — говорив Він, — і робитимеш слушне в очах Його, і будеш додержувати Заповідей Його, і виконуватимеш всі постанови Його, то ані одної з хвороб, що Я навів був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я — Господь, Лікар твій!”. Христос дав ізраїльтянам ясні вказівки щодо правильного способу життя, а тоді запевнив: “І Господь відхилить від тебе всяку хворобу”. Коли ізраїльтяни дотримувалися Божих умов, то бачили, як виконувалася Божа обітниця, “і не було хворого в поколінні їхньому”. ЗПІ 368.2
Це урок і для нас. Божих настанов повинні дотримуватися всі, хто хоче зберегти своє здоров'я. Усі повинні знати Його правила. Господь бажає, щоб люди знали Його закони: і природні, і духовні. Ми маємо стати Божими співпрацівниками в справі зцілення тіла й душі. Необхідно навчати інших, як зберегти і відновити здоров'я. Лікуючи хворих, ми повинні використовувати природні засоби, які дав нам Бог, нагадуючи їм про єдиного Зцілителя. На руках нашої віри ми можемо приносити хворих і стражденних до Христа. Наш обов'язок — навчити людей вірити у Великого Цілителя. Необхідно покладатися на Його обітниці і молитися про злиття Його сили. Зцілення — це зміст Євангелія, і Спаситель бажає, щоб ми переконували хворих, страждаючих, зневірених покладатися на Його силу. ЗПІ 368.3
У Христовому служінні зцілення завжди виявлялася сила любові; тільки довірившись цій любові, ми можемо стати співпрацівниками Бога. Якщо ми нехтуємо зв'язком із Господом, тоді життєдайна сила не зможе передаватися від нас іншим людям... ЗПІ 369.1
Одна з найголовніших умов прийняття Божої сили — узяти на себе ярмо. Життя Церкви залежить від того, наскільки вірно вона дотримується вказівок Господа. Нехтувати цим — значить опинитися в жалюгідному становищі духовного животіння. Там, де християни не працюють для блага інших, любов згасає і слабне віра (Христос — надія світу, c. [824, 825]). ЗПІ 369.2