“Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло” (Бут. 3:5). ЗПІ 47.1
Коли Єва побачила, що “дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання... взяла з його плоду, та й з'їла”. Він був приємним на смак, і коли Єва споживала його, їй здалося, що вона відчуває животворну силу; вона уявила собі, що входить у вищий стан існування. Згрішивши сама, вона стала спокусницею для свого чоловіка — “і він з'їв” (Бут. 3:6). ЗПІ 47.2
“Ваші очі розкриються, — сказав ворог, — і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло” (Бут. 3:5). Їхні очі справді відкрилися, але яким сумним було це відкриття! Пізнання зла, прокляття гріха — це все, що отримали грішники. У самому плоді не було нічого отруйного, і гріх полягав не тільки в поступці апетитові. Недовір'я до доброти Бога, невіра в Його Слово та відкидання Його авторитету — саме це зробило наших прабатьків грішниками, саме це принесло в наш світ пізнання зла. Саме так відчинилися двері для всякої неправди і гріха. ЗПІ 47.3
Людина втратила все, оскільки вирішила послухати обманщика, а не Того, Хто є Істина і в Кого Єдиного — розуміння. Унаслідок змішання зла і добра її розум збентежився, а інтелектуальні й духовні сили притупилися. Вона вже була не здатна оцінити добро, котрим Бог так щедро наділив її. ЗПІ 47.4
Адам та Єва обрали пізнання зла, і якщо вони колись повернуть втрачене становище, то їм доведеться це робити в несприятливих умовах, які вони самі для себе створили. Люди не могли більше жити в Едемі, бо у своїй досконалості він не міг викласти їм уроки, які тепер їм необхідно було засвоїти. З невимовним сумом вони попрощалися зі своїм прекрасним оточенням і вирушили, аби замешкати на землі, на якій лежало прокляття гріха... ЗПІ 48.1
Хоч земля була уражена прокляттям, природа все ще залишалася підручником для людини. Тепер природа не могла являти тільки досконалість, оскільки всюди поширилося зло, спотворюючи землю, море й повітря своїм скверним дотиком. Там, де раніше був закарбований тільки характер Бога, пізнання добра, тепер також був записаний характер сатани, пізнання зла. Із природи, котра тепер відкривала пізнання добра і зла, людина постійно мала отримувати застереження стосовно наслідків гріха (Виховання, c. [25, 26]). ЗПІ 48.2