“Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для зміцнення віри, щоб воно принесло користь тим, хто слухає” (Ефес. 4:29). ЗПІ 113.2
Як послідовники Христа, ми повинні дбати про те, аби своїми словами допомагати й підбадьорювати одне одного в християнському житті. Нам потрібно набагато більше розповідати про дорогоцінні досвіди з нашого духовного життя. Ми маємо говорити про милосердя й люблячу турботу Бога, про незмінну глибину любові Спасителя. Наші слова повинні бути словами хвали і подяки. Якщо розум та серце сповнені Божої любові, це виявиться в розмові. Неважко поділитися тим, що складає зміст нашого духовного життя. Величні думки, шляхетні прагнення, ясне розуміння Істини, безкорисливі цілі, прагнення до побожності і святості принесуть плід у словах, які відкриють скарб серця. Коли Христос таким чином відкриватиметься в нашій мові, вона матиме силу навертати душі до Христа. ЗПІ 113.3
Ми повинні говорити про Христа тим, хто Його ще не знає. У спілкуванні з людьми нам потрібно наслідувати Христа. Де б Він не перебував — у синагозі, при дорозі, у човні біля берега, на гостині у фарисея чи за столом митника, — Він говорив з людьми на теми прийдешнього життя. Сцени природи, події щоденного життя Він пов'язував зі словами Істини. Серця Його слухачів линули до Нього, бо Він зціляв їхні хвороби, потішав засмучених, брав на руки і благословляв їхніх дітей. Коли Він відкривав Свої вуста і починав говорити, їхня увага була прикута до Нього і кожне Його слово було для когось запахом життя на життя. ЗПІ 114.1
Це — приклад для нас. Ми повинні всюди знаходити можливість розповісти іншим про Спасителя. Якщо будемо наслідувати Христа в доброчинності, серця людей відкриються для нас, як відкривалися для Нього. Не нав'язливо, а з тактовністю, підказаною Божественною любов'ю, ми зможемо розповісти їм про Того, Хто “визначніший від десяти тисяч інших” і Хто “увесь — пожадання” (П. Пісн. 5:10, 16). Це найбільш престижна робота, де можемо використати талант мови. Він даний нам, щоб ми могли представити Христа як Спасителя, Котрий прощає гріхи (Наочні уроки Христа, c. [338, 339]). ЗПІ 114.2