Повернувшись від гробниці, Марія побачила Ісуса, що стояв неподалік, але не впізнала Його. Він з ніжністю звернувся до неї, поцікавившись причиною її смутку та спитавши, кого вона шукає. Думаючи, що це садівник, який виніс тіло її Господа, вона благала Його сказати, куди Він Його поклав, щоб вона могла забрати Його. Ісус заговорив з нею Своїм Божественним голосом: “Маріє!” Їй був знайомий цей дорогий голос, і вона відразу ж відповіла: “Учителю!” Від радості вона захотіла обняти Його, однак Ісус сказав: “Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Мого Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я йду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога!” (Івана 20:17). Переповнена радістю, вона поспішила до учнів з доброю новиною. Ісус швидко вознісся до Свого Отця, аби почути з Його вуст, що Він прийняв Жертву, та отримати всяку силу на Небі й на Землі. ІВ 201.4
Ангели, немов хмара, оточили Сина Божого і наказали відвічним дверям піднестися, щоб міг увійти Цар слави. Я бачила: хоч Ісус перебував із цим світлим небесним воїнством у присутності Бога, оточений Його славою, Він не забував про Своїх учнів на Землі, натомість отримав силу від Свого Отця, щоб повернутися й наділити їх цією силою. Того ж дня Він повернувся і з'явився Своїм учням. Тепер Він дозволив їм доторкнутися до Нього, оскільки вознісся до Свого Отця й отримав від Нього силу. ІВ 202.1