Хома в той час був відсутній. Він не захотів покірно прийняти вістку учнів, а рішуче й самовпевнено стверджував, що не повірить, доки не вкладе своїх пальців у рани від цвяхів і не вкладе своєї руки в Його пробитий жорстоким списом бік. Цим він виявив недовір'я до своїх братів. Якби всі вимагали таких доказів, то ніхто сьогодні не прийняв би Ісуса і не повірив би в Його воскресіння. Та Божа воля полягала в тому, щоб вістку учнів прийняли ті, котрі не могли самі бачити й чути воскреслого Спасителя. ІВ 202.2
Невір'я Хоми було не до вподоби Богові. Коли Ісус знову зустрівся зі Своїми учнями, Хома був разом з ними. По бачивши Ісуса, він повірив. Однак раніше він заявив, що задовольниться тоді, коли не тільки побачить, а й доторкнеться; тому Ісус дав йому бажаний доказ. Хома вигукнув: “Господь мій і Бог мій!” Але Ісус докорив йому за невір'я, сказавши: “Тому, що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, що не бачили й повірили!” (Івана 20:28, 29). ІВ 202.3