Ананій хрестив Павла у Дамаску в річці. Тоді, підкріпившись їжею, він одразу почав проповідувати Ісуса місцевим віруючим, тим самим, кого задумував знищити, вирушаючи з Єрусалима. Він також навчав у синагогах, що Ісус, Який був відданий на смерть, — воістину Син Божий. Його аргументи, грунтуючись на пророцтві, були настільки переконливі, а праця — настільки позначена Божою силою, що юдеї-супротивники були збентежені і не знали, що відповісти. Освіта, яку Павло отримав як рабин і фарисей, тепер мала бути використана з доброю метою для проповіді Євангелія та підтримки справи, яку він колись усіма силами намагався знищити. ІВ 236.1
Навернення Павла вельми здивувало і збентежило юдеїв. Їм було відомо, яке становище він посідав у Єрусалимі, якою була основна мета його приходу в Дамаск, а також, що він був уповноважений первосвящеником ув'язнювати віруючих в Ісуса та відсилати їх до Єрусалима. Однак тепер вони бачили, як він проповідує Євангеліє Ісуса, зміцнюючи тих, котрі вже були Його учнями, та продовжуючи навертати нових людей до віри, якій колись так ревно противився. Павло свідчив усім оточуючим, що змінив свою віру не під впливом пориву чи фанатизму, а через незаперечні докази. ІВ 236.2
Унаслідок праці в синагогах його віра міцніла; перед лицем лютої опозиції юдеїв зростав запал, з яким він відстоював істину про те, що Ісус — Син Божий. Павло не міг довго залишатися в Дамаску, бо юдеї, отямившись від здивування, викликаного його дивовижним наверненням і наступною діяльністю, рішуче відвернулися від незаперечних доказів, наведених на користь Христового вчення, їхнє здивування з приводу навернення Павла змінилося сильною ненавистю до нього, подібною до тієї, яку вони відчували до Ісуса. ІВ 236.3