“Вірою Мойсей, коли виріс, відмовився називатися сином дочки фараона; він краще зволив терпіти з Божим народом, ніж тимчасово мати насолоду від гріха” (Євр.11:24, 25). ЩМП 21.1
У той час як Мойсей перебував при фараоні, Божий Дух спонукував його полегшити ярмо своїх співбратів, які перетворилися на нікчемних рабів. Мойсей страждав від приниження, неначе сам знаходився у рабстві, сам займався обпалюванням цегли. Ізраїльтяни були рабами, які страждали під ударами батога. Їм дорікали, з них глузували всі єгиптяни, починаючи від фараона і завершуючи найнікчемнішим злидарем. ЩМП 21.2
Однак Господь обрав Мойсея, щоб він звільнив пригноблений народ; протягом сорока років вигнання Бог навчав і готував його до цієї роботи. Розуміючи недобре ставлення народу до себе, усвідомлюючи, скільки з його одноплемінників будуть відступати і грішити, і, можливо, навіть зрадять його, він все ж розмірковував про шляхи і засоби для їхнього звільнення, хоча і вважав, що сам утратив право бути знаряддям у Божих руках. Але Бог з'явився Мойсеєві у полум'яному кущі, обравши його Своїм представником... ЩМП 21.3
Мойсей став співпрацівником Бога. Він знав: якщо братиме участь у звільненні єврейських рабів, його долею будуть докори, ненависть, гоніння, а, можливо, і смерть... Він користувався великою популярністю, будучи воєначальником армії фараона, і знав, що тепер його ім'я стане посміховищем. Проте він порахував “наругу Христа за більше багатство, ніж скарби Єгипту” (Євр.11:26). Він відкинув царську корону і прийняв на себе ярмо пригніченого, страждаючого народу (Лист 116, 1896 р.). ЩМП 21.4
Мойсей був обраний Богом, аби зламати тягар і ярмо рабства, від якого знемагали сини Ізраїлю... У своєму служінні він став прообразом Христа в Його Першому приході. Ісус також прийшов у світ, аби зруйнувати пута сатани, в яких опинилася людська сім'я, а також щоби звільнити усіх його полонених (Свідоцтва для Церкви, т. 1, c. [291]). ЩМП 21.5