“Ось Я стану перед лицем твоїм там, на скелі в Хориві, а ти вдариш у скелю, і вийде із неї вода, і буде пити народі і зробив Мойсей так на очах старших Ізраїлевих” (Вих.17:6). ЩМП 22.1
Зі скелі в Хориві, по якій вдарив Мойсей, вперше потекли життєдайні потоки, вгамовуючи спрагу Ізраїля в пустелі. Під час довгих подорожувань, де тільки виникала потреба у воді, ізраїльтяни чудом Божої милості отримували її... ЩМП 22.2
Вони пили від Духовної Скелі, що йшла разом з ними, а тією Скелею був Христос (1 Кор.10:4). Він — джерело матеріальних і духовних благ. Христос, правдива Скеля, залишався з ними під час усіх їхніх подорожувань. “І спраги не зазнали вони в пустинях, якими провадив Він: воду із скелі давав їм; Він скелю розколов і потекла вода!” “Потекли ріки в пустинях” (Ісаї 48:21; Псал.105:41). ЩМП 22.3
Скеля, по якій було завдано удару, — символ Христа, завдяки Якому пізнаються найцінніші духовні істини. Як зі скелі після удару потекли потоки життєдайної вологи, так і від Христа, що Його “вдарив Бог”, Котрий “був ранений за наші гріхи, і за наші провини Він мучений був” (Ісаї 53:4, 5), виходить потік спасіння для грішного людства. Як скелі було завдано лише одного удару, “так і Христос один раз принесений був у жертву, щоб понести гріхи багатьох” (Євр.9:28). ЩМП 22.4
Наш Спаситель не повинен був приносити Себе в жертву вдруге; тим, хто прагне отримати благословення Його благодаті, достатньо лише просити в Ім'я Ісуса, висловлюючи бажання свого серця в молитві каяття. Така молитва представить перед Господом Саваофом рани Ісуса, з яких знову потече життєдайна кров, символом якої був потік живої води для Ізраїлю... ЩМП 22.5
Освіжаюча вода, що тече у випаленому сонцем, неродючому краї... є символом Божественної благодаті, яку може злити лише Христос і яка є живою водою, що очищає, відсвіжує і підкріпляє душу. У кому перебуває Христос, той має в собі невичерпне джерело благодаті і сили (Патріархи і пророки, c. 391, 392). ЩМП 22.6