“Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?” (Луки 2:49). ВУС 234.1
Батьки Ісуса щорічно відвідували Єрусалим згідно з юдейським законом. Їхній Син Ісус, Котрому тоді було дванадцять років, супроводжував їх. Дорогою додому, після денного шляху, їх охопила сильна тривога, тому що Ісуса не виявилося з ними... Вони поспішили назад до Єрусалима, їхнє серце сповнилося суму... ВУС 234.2
Батьки, розшукуючи Христа, побачили велику юрбу, яка стікалася до храму. І, коли вони увійшли в храм, добре знайомий голос їхнього Сина привернув їхню увагу. Побачити Його через натовп вони не могли, але знали, що не помилилися, оскільки не впізнати Його голос із властивою йому урочистою мелодійністю було неможливо. Вони з подивом спостерігали за подіями. Їхній Син, оточений вченими й поважними книжниками, демонстрував знання вищого рівня Своїми розсудливими питаннями та відповідями. Його батьки раділи честі, наданій їхньому Синові. Однак мати не могла забути про прикрощі та тривогу, пережиті нею через Його затримку в Єрусалимі, і вона з докором запитала його, чому він так вчинив з ними, поклавши свої страхи та смуток на Його вину. ВУС 234.3
Ісус сказав: “Чому ж ви шукали Мене?” Це чітко висловлене питання мало вказати їм, що якби вони вірно виконували свій обов'язок, то не покинули б Єрусалим без Нього. Потім Він додав: “Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?” У той час як вони забули про доручену їм відповідальну місію, Ісус займався справою Свого Отця. Марія знала, що Христос говорив не про Свого земного батька, Йосипа, а про Єгову... ВУС 234.4
Він вирішив повертатися з Єрусалиму наодинці зі Своїми батьками, щоб на самоті в Його батька та матері було більше часу поміркувати про пророцтва щодо Його майбутніх страждань і смерті... Після свята Пасхи вони шукали Його з великою скорботою три дні. Коли Його принесуть у жертву за гріхи світу, Він буде розлучений з ними, втрачений для них на три дні. Але після цього Він явить їм Себе, і вони знайдуть Його знову, і зміцниться їхня віра в Нього як Спасителя грішного людського роду, їхнього Заступника перед Отцем (Рев'ю енд Геральд, 31 грудня 1872 р.). ВУС 234.5