“І багато людей слухали Його з насолодою” (Марка 12:37). ВУС 241.1
Христос не відвернувся від жодної людини як від нікчемної чи безнадійної, але прагнув вилікувати Своєю спасенною благодаттю кожну душу, яка потребує допомоги. Де б Він не опинявся, у Нього завжди напоготові був урок, який відповідав часу та обставинам. Він прагнув надихнути надією найбільш грубих і непіддатливих, показуючи їм, що вони можуть стати бездоганними та безневинними й мати христоподібний характер. Вони могли стати Божими дітьми та засяяти як світильники у світі, навіть якщо вони жили серед злих людей. Ось чому багато хто слухав Його з такою радістю. Змалку Він працював для інших, розсіюючи Своїм світлом моральну темряву світу. Виконуючи домашні обов'язки та працюючи серед людей, Він показував кожному, яким є Божий характер. Він сприяв усьому, що могло принести користь у реальному житті, але не заохочував мрії молоді про те, що буде в майбутньому. Він навчав їх Своїми словами та прикладом, що їхнє майбутнє залежить від того, як вони поводяться сьогодні. Наша доля визначається нашим способом дій. Ті, хто зрощує те, що правильно, хто здійснює Божий план навіть у чомусь малому і хто чинить правду просто тому, що це правда, знайдуть ширші сфери застосування... ВУС 241.2
Зараз ми маємо перевагу зробити свій внесок у роботу та місію Христа. Ми можемо стати Його співпрацівниками. До якої б роботи нас не закликали, ми можемо працювати разом з Христом. Він робить усе можливе, щоб звільнити нас, перетворити наше життя, яке здається таким вузьким і обмеженим, на благословення та поміч для ближніх. Він хоче, щоб ми зрозуміли, що наш обов'язок — чинити добро і що, утримуючись від праці, ми завдаємо шкоди самим собі... ВУС 241.3
Ісус ніс тягар спасіння людської сім'ї у Своєму серці. Він знав: якщо люди не приймуть Його й не змінять своє життя та свої цілі, вони навіки загинуть. Таким був тягар Його душі, і Він самотньо ніс цей тягар. Ніхто не знав, якою обтяжливою для Його серця була ця ноша, але з юних років Він палав бажанням бути світильником у світі та прагнув до того, щоб Його життя було “світлом для світу”. Таким Він і був, і це світло ще досі сяє для всіх, хто перебуває в темряві. Будемо ходити у світлі, яке Він нам дав (Наставник молоді, 2 січня 1896 р.). ВУС 241.4