“Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть. Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, — під час Його приходу” (1 Кор. 15:22, 23). БМ 22.2
Серед спалахів блискавок, гуркоту громів та хитання землі голос Сина Божого викликає святих, що сплять у поросі земному… Мертві почують цей голос і оживуть. Уся Земля здригнеться від ходи величезної армії воскреслих з кожного народу, покоління, племені й народності… БМ 22.3
Усі вийдуть з могил, маючи такий самий ріст, як і до смертної години. Серед воскреслих Адам вирізняється високим зростом і величної поставою, тільки трохи поступаючись Божому Сину. Він разюче відрізняється від людей наступних поколінь; уже навіть з цього видно, наскільки виродився людський рід. Однак усі воскреслі сповнені бадьорості та енергії вічної юності… БМ 22.4
Усі недоліки й фізичні вади залишаться в могилі. Знову отримавши доступ до дерева життя в давно втраченому Едемі, викуплені будуть рости й розвиватися до повноти досконалості та слави… БМ 22.5
Коли викуплених запрошують увійти до Божого міста, навколо чути вигуки радості й захоплення. Настав момент зустрічі двох Адамів. Божий Син з розпростертими руками готовий обійняти родоначальника людства, того, кого Він створив, хто згрішив проти свого Творця і за гріхи якого на тілі Спасителя з'явилися сліди розп'яття. Побачивши рани від цвяхів, Адам не кидається в обійми свого Господа, але в покорі падає до Його ніг, вигукуючи: “Достойний, достойний Агнець, Котрий був заколений!” Спаситель ніжно підіймає його та наполегливо просить поглянути на Едем — дім, з якого він так давно був вигнаний… БМ 22.6
За цим возз'єднанням спостерігають ангели, які оплакували падіння Адама й раділи, коли Ісус після Свого воскресіння вознісся на Небо, урятувавши від смерті всіх, хто повірить у Його Ім'я. Тепер вони бачать результат викуплення, і їхні голоси зливаються в славослів'ї (Велика боротьба, c. [644-648]). БМ 23.1