“Щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!” (Псал.144:12). ДПХ 206.1
Наша робота для Христа повинна розпочатися з сім'ї, бо немає найважливішого місійного поля, ніж це. ДПХ 206.2
Щасливі батьки, якщо їхнє життя є справжнім відображенням Божого світла; саме через це обітниці й Божі повеління викликають у дитині подяку та благоговіння. Щасливі ті батьки, які завдяки ніжності, справедливості й довготерпінню відкривають дитині любов, справедливість і Боже довготерпіння. Навчаючи дитину любити їх, довіряти, коритися їм, батьки вчать її любові до небесного Отця, як слід довіряти і коритися Йому. Батьки, які наділили свою дитину таким даром, подарували їй ще цінніший скарб, ніж багатство усіх століть, — такий неминущий скарб, як сама вічність. ДПХ 206.3
Бог хоче, щоб кожна дитина була прийнята в Його сім'ю. Якою б молодою не була людина, вона, одначе, може бути членом Божої сім'ї й мати найцінніші духовні досвіди; бути ютовою сприймати вічні істини. Вона може мати серце, яке відчуває довіру і любов до Ісуса, а також жити для Спасителя. Христос зробить її маленьким місіонером. У неї може зовсім змінитися напрямок думок, так що гріх не приваблюватиме більше її, а навпаки — стане огидним. ДПХ 206.4
Словом і ділом батьки повинні навчати своїх дітей працювати для ненавернених. Діти мають бути так виховані, щоб співчувати стареньким і немічним, прагнути полегшити страждання бідних і нужденних. З раннього віку, навчаючи їх самовідречення і жертви задля добра ближніх і просування Христового діла, їх слід запевнити, що вони є співпрацівниками у Бога. ДПХ 206.5
Спаситель бажає, щоб земні родини були символом небесної сім'ї. Християнська родина, яка установлена і живе відповідно до Божих планів, є одним з найефективніших засобів для формування християнського характеру і просування Його роботи. ДПХ 206.6