А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола (Євр. 2:14). ДББ 190.2
Сатана домігся гріхопадіння людини, і відтоді він докладає всіх зусиль, щоб знищити в людині Божий образ і відобразити в ній свій… Він перехоплює кожен промінь світла, який йде від Бога до людини, і привласнює собі поклоніння, яке належить тільки Богові… ДББ 190.3
Єдинородний Божий Син, знаючи це, бачив людські страждання і смуток… Він знав усі задуми сатани, за допомогою яких він діє, щоб стерти з людської душі будь-який слід подібності до Бога. Сатана схилив людину до нестриманості, щоб знищити її духовні сили, які Бог дав людині як найбільш заповітний, безцінний дар. Христос бачив, як через потурання апетиту руйнується сила мозку і храм Божий перетворюється на руїни… Здавалося, що все в людині — почуття, нерви, пристрасті, органи — були спонукувані надприродними силами в потуранні найгрубішій, найбруднішій похоті. Обличчя людей відображали вираз легіонів зла, якими вони були одержимі. Такою була перспектива, на яку дивився Викупитель світу. Яке жахливе видовище споглядали Його наповнені нескінченною чистотою очі!.. ДББ 190.4
Велика поблажливість із боку Бога — таємниця, яку ми не здатні охопити своїм розумінням. Велич Плану спасіння не може бути повною мірою усвідомлена, і безмежна Мудрість не могла винайти кращий план. Запорукою успіху було втілення Божественності в людську природу — за допомогою Христа, Який став людиною і зазнав гнів через гріх, що було наслідком порушення Божого Закону. Завдяки цьому плану великий і жахливий Бог був виправданий і став ініціатором виправдання всіх, хто вірить в Ісуса і прийняв Його як особистого Спасителя. Це і є небесна наука викуплення, яка спасає людей від вічної загибелі… ДББ 190.5
Бог так полюбив світ, що віддав Себе світові у Христі, Який поніс покарання за гріхи людини. Отець страждав разом із Сином, щоб світ міг примиритися з Ним (Рев'ю енд Геральд. 22 жовтня 1895 р.). ДББ 191.1