Бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого (Івана 14:30). ДББ 191.2
З того моменту, як Христос прийшов у світ, усе військо сатани об'єдналося, щоб обманути Його і здобути над Ним перемогу, як колись був обманутий і переможений Адам… ДББ 191.3
Коли у Вифлеємі народився Христос, Божі ангели з'явилися пастухам, які сторожили вночі свої стада, запевнивши їх у тому, що новонароджене Немовля наділене Божественною владою. Сатана знав, що Син Божий прийшов у цей світ із Божественним дорученням — оскаржити його владу. Він чув, як ангел проголосив: “Для вас сьогодні в місті Давидовім народився Спаситель, Який є Христос Господь” (Луки 2:11). ДББ 191.4
Небесні вісники викликали страшну лють у стані сатани. Він ішов слідами тих, у чиї руки було довірене немовля Ісус. Він чув у дворі храму пророцтво Симеона… “Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі, бо мої очі побачили Твоє Спасіння”... (Луки 2:29-32). Сатана розлютився, коли побачив, що літній Симеон визнав Божественність Христа. ДББ 191.5
Повелитель небес зазнав нападу спокусника… Відтоді, як Він був безпорадним немовлям у Вифлеємі, коли сили зла намагалися знищити Його в ранньому віці й аж до вознесіння на Голгофський хрест, на Нього постійно чигав лукавий. На нечестивій раді сатани було вирішено, що Він повинен бути переможений. Жодна людська істота, яка прийшла в цей світ, не уникла влади обманщика. Були зібрані всі сили зла, щоб протистояти Спасителеві. Сатана знав, що в цій битві він або переможе, або буде переможений. Від успіху або невдачі залежало дуже багато, щоб він міг довірити цю роботу одному зі своїх ангелів темряви. Князь темряви повинен був особисто вести цю війну… ДББ 191.6
Життя Христа було безперервною боротьбою із силами сатани. Сатана об'єднав усі відступницькі сили проти Божого Сина (Рев'ю енд Геральд. 29 жовтня 1895 р.). ДББ 192.1
Не було жодного випадку, щоб у відповідь на його різноманітні спокуси був відгук. Ніколи Христос не ступав на територію сатани, щоб дати йому хоч якусь перевагу. Сатана не знайшов у Ньому нічого, що довело б правоту його звинувачень (Біблійний коментар АСД. Т. 5. С. 1129). ДББ 192.2