І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті Єрусалимі, доки не зодягнетеся силою з висоти! (Луки 24:49). ДББ 227.1
Невдовзі Христос мав залишити учнів. Позбавлені Його видимої присутності, вони, натомість, мали отримати новий дар сили. Дух Святий мав злитися на них повною мірою, запечатуючи їх для завершення їхньої роботи (Дії апостолів, c. [30]). ДББ 227.2
Слухняні наказові Христа, вони чекали в Єрусалимі на обіцяне від Отця злиття Духа. Їхнє чекання не було бездіяльним. У Святому Письмі записано: “І були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога” (Луки 24:53). Вони також зустрічалися, аби підносити свої прохання до Отця в Ім'я Ісуса… Усе вище й вище простягали вони руки віри, маючи могутню підставу: “Христос, Який помер і воскрес; Який по правиці Бога, — Він і заступається за нас!” (Римл. 8:34)… ДББ 227.3
Учні щиро й серйозно молилися, прохаючи Господа приготувати їх до роботи з людьми, щоб у своєму щоденному спілкуванні з ними вони могли знаходити слова, котрі приводили б грішників до Христа. Усунувши всі розбіжності, усяке прагнення до першості, вони згуртувалися в християнське братство. Що ближче вони ставали до Бога, то більше усвідомлювали, яким великим привілеєм було для них тісне спілкування із Христом… ДББ 227.4
Ці дні приготування були для них днями глибокого дослідження серця. Усвідомлюючи свою духовну потребу, учні благали Господа про святе помазання, яке зробило б їх здатними трудитися задля спасіння людських душ. Вони просили благословення не лише для себе. Вони розуміли, що на них лежить відповідальність за спасіння душ і що Євангеліє має бути проповідуване світові, тому просили в Христа обіцяної їм сили. ДББ 227.5
У часи патріархів сила Святого Духа часто виявлялася помітним чином, але ніколи вона не була виявлена в усій своїй повноті. Тепер же слухняні слову Спасителя учні звершували молитви про цей дар, а Христос на Небі додавав до неї Своє клопотання перед Отцем. Він просив обіцяного дару Духа, щоб злити Його на Свій народ (Там само. С. 35-37). ДББ 227.6