А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім'я (Івана 1:12). ДББ 59.1
Коли Адамів гріх занурив людство в безодню безвихідного смутку, Бог міг відокремитися від грішних істот. Він міг учинити з ними, як того заслуговують грішники, міг наказати небесним ангелам вилити на світ чаші Свого гніву. Господь міг стерти цю темну пляму зі Свого Всесвіту. Однак Він не зробив цього. Замість того щоб прогнати грішних, Бог ще більше зблизився з ними. Він віддав Свого Сина, щоб Той став кісткою від нашої кістки, тілом від нашого тіла. “Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини” (Івана 1:14). Христос, Сам ставши людиною, наблизив людей до Бога. Він зодягнув Свою Божественну природу в людське єство й показав усьому Всесвіту, усім безгрішним світам, як Бог любить синів і дочок людських. ДББ 59.2
Божий дар людині не піддається виміру. Бог віддав усе, що в Нього було. Він не допустив би, щоб хто-небудь сказав, що можна було зробити більше і явити людям більше любові. У Христовому дарі Він віддав усе Небо (Сини і дочки Бога. С. 11). ДББ 59.3
Божими дітьми ми не стаємо самі собою. Тільки тим, хто прийняв Христа як особистого Спасителя, дана влада стати Божими синами й дочками. Грішник не здатний позбутися гріха… Усім, “які вірять у Його ім'я”, дана обітниця всиновлення. Кожен, хто приходить до Ісуса з вірою, отримає прощення (Там само. С. 12). ДББ 59.4
Бог повинен був явити Себе в Христі й у такий спосіб “примирити світ із Собою” (2 Кор. 5:19). Людина так опоганилася гріхом, що самій їй було не до снаги налагодити гармонійні взаємини з Тим‚ природою Котрого є чистота й досконалість усіх чеснот. Проте Христос, викупивши людину з-під осуду Закону, об'єднав Божественну силу з людською неміччю. Отже, розкаяння перед Богом і віра в Христа дають змогу грішним Адамовим дітям знову стати “синами Божими” (Патріархи і пророки, c. [64]). ДББ 59.5
Коли душа приймає Христа, вона отримує й силу жити Христовим життям (Наочні уроки Христа, c. [314]). ДББ 60.1