У великому плані Господа є місце кожній людині. Він не посилає таланти, у яких немає потреби. Припустімо, що хтось має незначний талант. Однак у Бога є місце і для нього. Якщо його правильно використовувати, він виконає саме ту справу, яку за наміром Бога має звершити. При здійсненні праці з дому в дім таланти скромного землероба можуть зробити значно більше, ніж блискучі дари. (Свідчення для Церкви. Т. 9. С. 37, 38). CChUk 88.3
Коли люди використовують свої сили згідно з Божою настановою, їхні таланти збільшуються, спроможність зростає і вони отримують небесну мудрість у прагненні спасти тих, хто гине. Однак, оскільки члени Церкви апатичні й недбалі щодо свого Богом даного обов’язку віддавати іншим, як вони можуть сподіватися отримати небесний скарб? Якщо так звані християни не відчувають відповідальності просвічувати тих, хто перебуває в темряві, якщо перестають ділитися благодаттю і знаннями, то стають менш проникливими, утрачаючи здатність цінувати багатство небесного дару; у такому разі вони не усвідомлюють необхідності представляти цей дар іншим. CChUk 89.1
Ми бачимо великі церкви, зібрані в різних місцях. Їхні члени пізнали істину, і багато хто, задовольняючись слуханням Слова життя, не прагне поділитися світлом. Вони навряд чи усвідомлюють відповідальність за розвиток справи та мало зацікавлені в спасінні душ. Такі віруючі сповнені завзяття у світських справах, але не привносять у них свою релігію. Вони заявляють: «Релігія — це релігія, а робота — це робота». Ці люди вважають, що для кожного поняття є своя сфера, тому кажуть: «Нехай вони будуть окремо». CChUk 89.2
Оскільки члени цих церков нехтують сприятливими можливостями й не використовують переваг, вони не зростають у «благодаті й пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа» (2 Петра 3:18). Тому вони слабкі у вірі, недосконалі в пізнанні й мають дитячий досвід. Такі віруючі не укорінені й не засновані на істині. Якщо вони залишаться в такому стані, то численні спокуси останнього часу неодмінно зведуть їх, бо ці люди не мали духовного зору, щоб відрізнити істину від омани. (Свідчення для Церкви. Т. 6. С. 424) . CChUk 89.3