І не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення (Євр. 9:12). ДББ 61.3
Кожна душа на вагу золота, адже викуплена дорогоцінною кров'ю Ісуса Христа (Свідчення для Церкви. Т. 5. С. 623). ДББ 61.4
Дехто каже, що юдейська ера є епохою без Христа, без милості й благодаті. До таких можна застосувати слова Христа, звернені до садукеїв: “Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої” (Матв. 22:29). Період юдейської релігійної системи був відзначений дивовижним проявом Божественної сили… ДББ 61.5
Сама система жертвоприношень була заснована Христом і відкрита Адамові як прообраз майбутнього Спасителя, Який понесе на Собі гріхи світу й помре заради його викуплення… ДББ 61.6
Кров принесеної в жертву тварини символічно представляла кров Божого Сина, і Бог хотів провести чітку різницю між священним і несвященним. Кров вважали священною, бо тільки завдяки пролиттю крові Сина Божого могла відбутися спокута гріха. Кров також застосовували й для очищення святині від гріхів народу, указуючи на те, що тільки кров Христа має силу очистити від гріха (Сини і дочки Бога. С. 225). ДББ 61.7
Наш Спаситель заявляє, що Він приніс із Неба дар вічного життя. Йому належало бути піднятому на Голгофський хрест, щоб привернути до Себе всіх людей. Як же нам слід ставитися до придбаної Христом спадщини? До викуплених Господа потрібно виявляти ніжність, розуміння, доброту, співчуття й любов. Тоді ми зможемо працювати, допомагаючи і слугуючи одне одному благословенням. У цій праці з нами не тільки людські брати. Ми маємо піднесене товариство небесних ангелів. Вони співпрацюють із нами в справі просвітлення людей будь-якого стану… ДББ 62.1
Христос на раді зі Своїм Отцем вирішив не шкодувати нічого, нехай і найдорожчого, для спасіння нещасного грішника. Заради порятунку людини, заради відновлення в ній морального Божого образу Господь був готовий віддати все Небо… Бути дитиною Божою — означає бути єдиним із Христом у Бозі, простягати руки в ревній, самовідданій любові, щоб зміцнювати й благословляти душі, які гинуть у гріхах (Там само. С. 229). ДББ 62.2