11 січня. Христос приніс духовне та фізичне зцілення

“Благослови, душе моя, Господа, і не забувай усіх добродійств Його! Всі провини твої Він прощає, всі недуги твої вздоровлює” (Псал.103:2-3).ВХ 14.1

Христос звелів розслабленому встати і йти, “щоб ви знали, — сказав Він, — що Син Людський має владу прощати гріхи”.ВХ 14.2

Розслаблений знайшов у Христі зцілення як для душі, так і для тіла. За духовним зціленням прийшло й тілесне. Ми повинні завжди пам'ятати цей урок. Нині тисячі людей страждають від тілесних хвороб; як і розслаблений, вони хотіли б почути слова: “Прощаються твої гріхи”. Тягар гріха пов'язаний із неспокоєм, нездійсненними бажаннями, — і це причина багатьох хвороб. Такі люди не знаходитимуть спокою, доки не прийдуть до Зцілителя душі. Тільки Він може дарувати мир, який дасть сили розумові та здоров'я тілу.ВХ 14.3

Ісус прийшов, щоб “знищити справи диявола”. У Ньому було життя, і Він говорить: “Я прийшов, щоб ви мали життя, і щоб мали його наддостатком”. Він — “дух оживлюючий”. Христос і тепер має таку ж життєдайну силу, як тоді, коли зціляв хворих на землі і прощав грішників. “Всі провини твої Він прощає, всі недуги твої вздоровлює”.ВХ 14.4

Зцілення розслабленого вплинуло на людей так, ніби небо відкрилося і з'явилася слава кращого світу. Коли зцілений чоловік проходив крізь натовп, благословляючи Бога на кожному кроці, і легко, немов пір'їну, несучи свою постіль, люди розступалися, даючи йому дорогу. Вони із подивом і страхом дивилися на нього, перешіптувалися між собою, говорячи: “Дивні речі сьогодні ми бачили”...ВХ 14.5

У родині зціленого панувала велика радість... Він стояв перед ними в розквіті сил. Руки, колись позбавлені життя, тепер охоче підкорялися йому. Ще донедавна зморщена, свинцевого кольору шкіра, тепер була свіжою й рожевою. Він ступав твердо І впевнено. Обличчя світилося радістю та надією, а вираз чистоти й миру усував сліди гріха й страждань. Радісні слова подяки підносились до небес з цього дому. Бог був прославлений у Своєму Синові, Який повернув надію безнадійному і силу — ураженому хворобою. Цей чоловік і його сім'я готові були віддати житія за Ісуса. Жоден сумнів не затьмарював їхньої віри, не було й тіні невір'я, котре послабило б їхню відданість Тому, Хто приніс світло в їхню похмуру оселю (Христос — надія світу, c. [270-271]).ВХ 14.6