30 січня. Наказ іти вперед

Скажи Ізраїльтянам, щоб вирушали (Вих. 14:15).ДББ 40.3

Історія синів Ізраїлевих записана для настанови й повчання всіх християн. Коли ізраїльтяни опинилися посеред небезпек і труднощів, коли здавалося, що виходу немає, віра залишила їх і вони почали нарікати на керівника, якого Бог їм призначив… Господь звелів: “Ідіть уперед”. Євреї не повинні були чекати, доки ситуація проясниться й вони зрозуміють весь план свого порятунку. Справа Божа йде вперед, вона постійно перебуває в поступальному русі, і Він свого часу покаже шлях перед Своїм народом.ДББ 40.4

Буває, що життю християн загрожують небезпеки і їм здається, що виконати обов'язок дуже важко. Уява малює неминучу загибель, яка чекає на них попереду, і рабство або смерть, що переслідують позаду. Однак серед усіх розчарувань Божий голос звертається до християн із ясним повелінням: “Ідіть уперед”. Нам слід підкоритися цьому заклику, якими б страшними не здавалися наслідки, навіть якщо наш погляд не може проникнути крізь темряву й ми відчуваємо біля своїх ніг холодні хвилі…ДББ 40.5

Люди, які вважають неможливим для себе підкоритися Божій волі й повірити в Його обітниці доти, доки їм усе не стане ясно й зрозуміло, узагалі ніколи не підкоряться їй. Вірити і знати достеменно — два різних поняття; “віра є підставою для надії, те, що переконує про речі, недоступні для споглядання” (Євр. 11:1). Єдиний спосіб домогтися Божої прихильності — це виконувати Його Заповіді. Девізом християнина повинні стати слова: “Іди вперед” (Свідчення для Церкви. Т. 4. С. 25-28).ДББ 41.1

Постійне зростання в пізнанні й чесноті є Божим наміром щодо нас. Його Закон — це відлуння Його голосу, що запрошує всіх: “Піднімися вище, будь святим, будь ще святішим”. Ми щодня можемо зростати в удосконаленні свого християнського характеру (Служителі Євангелія. С. 274).ДББ 41.2

Нам необхідно впевнено йти вперед, надіючись на Бога, безкорисливо виконуючи Його роботу, смиренно покладаючись на Нього, віддаючи в руки Його провидіння себе та все, що стосується нашого сьогодення й майбутнього, твердо й до кінця тримаючись основ нашої віри, пам'ятаючи, що ми отримуємо небесні благословення не через свою гідність, але тому що Христос гідний і тому що ми прийняли рясну Божу благодать через віру в Нього (Свідчення для Церкви. Т. 7. С. 108).ДББ 41.3