З Неба лунає Божий голос, що проголошує день і час Приходу Iсуса й урочисте укладання вічного завіту зі Своїм народом. Подібно до найгучнішого гуркоту грому, Його слова пролунають по всій землі. Ізраїль Божий слухає їх; погляд Божих дітей спрямований догори. Їхні обличчя осяяні Його славою…ДББ 427.2

Незабаром на сході з'являється невеличка темна хмаринка завбільшки з половину людської долоні… Народ Божий знає, що це ознака появи Сина Людського. В урочистій тиші вони уважно спостерігають за тим, як вона наближається до землі, стаючи світлішою і прекраснішою, доки нарешті не перетвориться на велику білу хмару, в основі якої — слава, подібна до нищівного вогню, і над нею — веселка завіту. Ісус гряде як могутній Переможець… Його супроводжує сила-силенна святих ангелів, які співають небесні гімни. Здається, усе Небо заповнене сяючими істотами — “десятки тисяч разів по десять тисяч” (Об'явл. 5:11). Людське перо не в змозі описати цю сцену; розум смертної людини не може збагнути цієї величі та краси…ДББ 427.3

Праведні, тремтячи, запитують: “Хто може встояти?” (Об'явл. 6:17). Змовкає спів ангелів, і настає страхітлива тиша. Потім чути голос Ісуса: “Досить тобі Моєї благодаті” (2 Кор. 12:9). Обличчя праведних світлішають, і серце кожного сповнюється радістю. Ангели беруть на тон вище і продовжують співати, наближаючись до землі…ДББ 427.4

Цар царів сходить на хмарі, оточеній палаючим вогнем. Небеса згортаються, як сувій; земля тремтить перед Ним, і кожна гора‚ і кожен острів порушилися зі своїх місць… Усякі насмішки припиняються. Неправдомовні уста змовкають. Брязкіт зброї, військові крики та поплямлена кров'ю одіж — усього цього вже немає… Ті, хто, не вагаючись‚ знищив би Христа і Його вірний народ, тепер бачать славу, яка спочиває на них. Серед жахливого крику беззаконників вони чують радісні вигуки святих: “Це наш Бог, що на Нього ми мали надію, і Він спас нас!” (Iсаї 25:9) (Велика боротьба, c. [640-644]).ДББ 427.5

13 грудня. Яка нагорода!

15 грудня. Перемога над смертю