Loading...
Larger font
Smaller font
Copy
Print
Contents
Виховання та освіта - Contents
  • Results
  • Related
  • Featured
No results found for: "".
  • Weighted Relevancy
  • Content Sequence
  • Relevancy
  • Earliest First
  • Latest First
    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents

    Пізнання добра і зла

    “Нерозумні їхні серця оповиті темрявою... оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога” (Римл. 1:21, 28).

    Хоч наші прабатьки були створені невинними і святими, вони не були позбавлені можливості вчинити неправильно. Бог міг би створити їх нездатними порушувати Його вимоги, однак у такому разі характер не міг би розвиватися, їхнє служіння було б не добровільним, а вимушеним. Тому Він дав їм можливість вибору — можливість виявляти або не виявляти послух. І, перш ніж вони могли сповна отримати благословення, котрими Він бажав їх наділити, їхня любов і вірність мали бути випробувані.ВО 13.2

    В Едемському саду було “дерево Пізнання добра і зла... І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: 'Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла — не їж від нього'” (Бут. 2:9-17). Воля Бога полягала в тому, щоб Адам і Єва не знали зла. Їм було щедро дане пізнання добра, але пізнання зла — гріха та його наслідків, утомливої праці, сповнених тривоги клопотів, розчарування, горя, болю і смерті — усе це з любові було приховане.ВО 14.1

    Бог прагнув добра для людини, а сатана — її загибелі. Коли Єва, знехтувавши настановою Господа щодо забороненого дерева, наважилася наблизитися до нього, вона вступила в контакт зі своїм ворогом. ЇЇ пробуджений інтерес та цікавість сатана розвинув далі, щоб заперечити слово Бога та вселити недовіру до Його мудрості й доброти. У відповідь на твердження жінки щодо дерева пізнання: “Бог сказав: 'Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, — щоб вам не померти'” — спокусник сказав: “Умерти — не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло” (Бут. 3:3-5).ВО 14.2

    Сатана бажав створити враження, що пізнання добра в поєднанні з пізнанням зла буде благословенням і що Бог Своєю забороною споживати плід з дерева утримував велике добро. Він переконував, що саме через дивовижні властивості цього плоду наділяти мудрістю й силою Бог заборонив людям їсти його, що Він таким чином намагався перешкодити їм досягти більш шляхетного розвитку та більшого щастя. Сатана заявив, що сам особисто скуштував заборонений плід і внаслідок цього здобув дар мови; якщо вони також скуштують його, то досягнуть більш високої сфери існування і перед ними відкриється ширше поле знань.ВО 15.1

    Стверджуючи, що отримав велике благо, скуштувавши плід забороненого дерева, сатана приховав, що внаслідок переступу був вигнаний з Неба. Він говорив неправду, настільки замасковану під покровом позірної правди, що засліплена, улещена, зачарована Єва не розпізнала обману. Вона зажадала того, що Бог заборонив, вона засумнівалася в Його мудрості. Вона відкинула віру — ключ до знання.ВО 15.2

    Коли Єва побачила, що “дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання... взяла з його плоду, та й з'їла”. Плід був приємним на смак, і коли Єва споживала його, їй здалося, що вона відчуває оживляючу силу; вона уявила собі, що входить у вищий стан існування. Сама, згрішивши, вона стала спокусницею свого чоловіка — “і він з'їв” (Бут. 3:6).ВО 15.3

    “Ваші очі розкриються, — сказав ворог, — і станете ви, немов боги, знаючі добро й зло” (Бут. 3:5). Їхні очі справді відкрилися, але яким сумним було це відкриття! Пізнання зла, прокляття гріха — це все, ідо отримали грішники. У самому плоді не було нічого отруйного, і гріх полягав не тільки в поступці апетитові. Недовір'я до Божої доброти, невіра в Його Слово та відкинення Його авторитету — саме це зробило наших прабатьків грішниками і принесло в наш світ пізнання зла. Саме це відчинило двері для всякої неправди та гріха.ВО 16.1

    Людина втратила все, бо вирішила послухатися радше неправдомовця, ніж Того, Хто є Істина, у Кого Єдиного — розуміння. Унаслідок змішання зла і добра її розум збентежився, а інтелектуальні й духовні сили притупилися. Людина більше не здатна була цінувати добро, котрим Бог так щедро наділив її.ВО 16.2

    Адам та Єва обрали пізнання зла і якщо колись повернуть втрачене становище, їм доведеться робити це в несприятливих умовах, котрі вони самі для себе створили. Вони не могли більше жити в Едемі, бо у своїй досконалості він не міг навчити їх уроків, які тепер їм необхідно було засвоїти. З невимовним сумом вони попрощалися зі своїм прекрасним оточенням і вирушили, аби замешкати на землі, над якою тяжіло прокляття гріха.ВО 16.3

    Бог сказав до Адама: “За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: ‘Від нього не їж’, — проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, — і до пороху вернешся” (Бут. 3:17-19).ВО 16.4

    Хоч земля була уражена прокляттям, природа все ще мала бути підручником для людини. Тепер вона не могла являти тільки добро, оскільки всюди було присутнє зло, спотворюючи землю, море й повітря своїм опоганливим дотиком. Там, де раніше був написаний тільки характер Бога — пізнання добра, тепер був також написаний характер сатани — пізнання зла. Із природи, котра тепер відкривала пізнання добра і зла, людина постійно мала отримувати застереження щодо наслідків гріха.ВО 17.1

    У пониклій квітці й упалому листочку Адам та його супутниця бачили перші ознаки тління. До їхньої свідомості була ясно донесена сувора істина: усе живе має померти. Навіть повітря, від якого залежало їхнє життя, несло в собі насіння смерті.ВО 17.2

    Усе постійно нагадувало людям про втрачене ними панування. З-поміж нижчих створінь Адам вирізнявся як цар, і доки він залишався вірним Богові, уся природа визнавала його правління; але коли він згрішив, це панування було втрачене. Бунтівний дух, якому він сам відчинив двері, поширився на тваринний світ. Отже, не лише життя людини, а й природа тварин, лісові дерева, польова трава, саме повітря, котрим вона дихала, — усе свідчило про сумний урок пізнання зла.ВО 17.3

    Проте людина не була залишена сам на сам із наслідками зла, котре вона обрала. У проголошеному над сатаною вироку була дана вістка про викуплення: “І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, — сказав Бог, — між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту” (Бут. 3:15). Цей вирок, проголошений у присутності наших прабатьків, був для них обітницею. Перш ніж почути про тернину й осот, про важку працю і скорботу, які мають стати їхньою долею, а також про порох, до якого вони повинні повернутися, люди почули слова, котрі не могли не дати їм надію. Усе, що було втрачене через поступку сатані, можна повернути через Христа.ВО 18.1

    Цю вістку нам повторює і природа. Навіть спотворена гріхом, вона розповідає не тільки про творіння, а й про викуплення. Хоч земля свідчить про прокляття очевидними ознаками тління, вона продовжує залишатися гарною, рясніючи знаками життєдайної сили. Дерева скидають своє листя лише для того, щоб зодягнутися у свіжу зелень; квіти помирають, щоб з'явитися в новій красі, і в кожному прояві творчої сили міститься запевнення: ми можемо бути заново створені “в праведності та святості істини” (Ефес. 4:24). Таким чином усе в природі, котра так ясно свідчить про нашу велику втрату, стає для нас вісником надії.ВО 18.2

    Усюди, куди тільки проникає зло, чути голос нашого Отця, Котрий велить Своїм дітям бачити в його наслідках природу гріха, застерігає їх, аби вони залишили зло, і запрошує прийняти добро.ВО 18.3

    Larger font
    Smaller font
    Copy
    Print
    Contents