Розділ 2. Харчування і духовність

Нестриманість — гріх

47. Нехай жоден, хто сповідує побожність, не ставиться байдуже до тілесного здоров'я, не лестить собі думкою, що нестриманість не є гріхом та не впливає на його духовність. Існує тісний зв'язок між фізичною і моральною природою. — РГ (25 січня 1881); ПЗ [67]ПЇХ 48.1

48. У випадку з нашими прабатьками нестримане бажання призвело до втрати Едему. Наше повернення до Едему залежить від отримання в усьому більше, ніж люди це усвідомлюють. — СЗ [129] (1905)ПЇХ 48.2

49. Порушення фізичного закону — це порушення Божого Закону. Ісус Христос — наш Творець. Він Творець нашого єства. Він створив людське тіло. Він Автор фізичних законів і морального Закону. Якщо людина недбала й необачна у звичках та діях щодо свого фізичного життя і здоров'я, вона грішить проти Бога. Багато людей, котрі заявляють про свою любов до Ісуса Христа, не виявляють належної шанобливості і поваги до Того, Хто віддав Своє життя задля їхнього спасіння від вічної смерті. Вони не поважають, не шанують і не визнають Його. Про це свідчить шкода, якої вони завдають власним тілам через порушення законів свого єства. — Р 49 (1897)ПЇХ 48.3

50. Постійне порушення законів природи — це постійне порушення Закону Божого. Тягар страждань і болю, котрий ми сьогодні всюди бачимо, а також потворність, дряхлість, хвороби і слабоумство, що нині заполонили світ, перетворили його (у порівнянні з тим, яким він міг би бути та яким має бути згідно з Божим задумом) на лікарню для прокажених. Сучасне покоління розумово, морально й фізично слабке. Усі ці злигодні нагромаджувалися з покоління в покоління, бо грішна людина порушувала Божий Закон. Унаслідок потурання спотвореному апетитові кояться найтяжчі гріхи. — 4С [30] (1876)ПЇХ 49.1

51. Надмірність і потурання в їжі, питті, сні й видовищах є гріхом. Гармонійна, здорова дія всіх тілесних і розумових сил приносить щастя; чим більш піднесені й чисті ці сили, тим більш чистим і незатьмареним буде щастя.ПЇХ 49.2

[Бог зазначає гріх потурання — 246] — 4С [417] (1880)ПЇХ 49.3

Коли освячення не можливе

52. Велика частина всіх недуг, якими уражені люди, є результатом їхніх неправильних звичок, котрі розвинулися внаслідок навмисного незнання та нехтування даним Богом світлом щодо законів їхнього єства. Ми не можемо прославляти Бога, порушуючи закони життя. Серце не може залишатися присвяченим Богові, якщо людина потурає пожадливому апетиту. Хворобливе тіло та затьмарений розум, як наслідок постійного потурання шкідливим пристрастям, роблять неможливим освячення тіла й духу.ПЇХ 49.4

Апостол розумів важливе значення здорового стану тіла для успішного вдосконалення християнською характеру. Він каже: “Але я виснажливо вправляюся і приборкую своє тіло, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися недостойним”. Він згадує плоди Духа, серед яких є стриманість. “А ті, що є Ісуса Христа, вони розіп'яли своє тіло з його пристрастями та пожадливостями”.ПЇХ 50.1

[Неможливо досягти християнської досконалості, даючи волю апетитові — 356]. — Реформатор здоров'я (березень 1878)ПЇХ 50.2

Навмисне незнання збільшує гріх

53. Обов'язок кожного — знати, як зберегти тіло в найкращому здоров'ї, і священне завдання кожного — жити згідно зі світлом, милостиво даним Богом. Якщо ми закриваємо очі на світло через страх побачити свої прогріхи, від яких не маємо наміру відмовитися, то наші гріхи не зменшуються, а зростають. Якщо від світла відвернулися в одному випадку, то ним знехтують і в іншому. Порушення законів нашого єства — це такий же гріх, як і порушення однієї з Десяти Заповідей, бо ми не можемо вчинити ні того, ні іншого без порушення Божого Закону. Ми не можемо любити Господа всім своїм серцем, розумом, душею і силою, доки любимо свої смаки й апетит значно більше, ніж Господа. З кожним днем ми втрачаємо силу прославляти Бога, тоді як Він вимагає всієї нашої сили, усього нашого розуму. Своїми нездоровими звичками ми зменшуємо запас життєвих сил і в той же час називаємо себе послідовниками Христа, котрі завершують приготування до безсмертя.ПЇХ 50.3

Мій брате, моя сестро, ви маєте виконати роботу, якої ніхто не може виконати за вас. Пробудіться від летаргічного сну, і Христос дасть вам життя. Змініть спосіб свого життя, свого харчування, свого пиття та своєї праці. Продовжуючи жити так, як жили багато років, ви не зможете ясно розпізнавати святе й вічне. Ваша чутливість притуплена, а розум — затьмарений. Ви не зростали в благодаті та пізнанні Істини, що було вашою перевагою. Ви не зростали духовно, натомість ставали дедалі більш засліпленими. — 2С [70, 71] (1868)ПЇХ 51.1

54. Людина, створена за образом Бога і призначена бути Його копією, являла собою вінець Божого творіння… Людина дуже дорога для Бога, оскільки була створена за Його власним образом. Цей факт має переконати нас у важливості навчання словом і прикладом, що потурання апетитові або якійсь іншій гріховній дії є гріхом опоганення тіла, призначеного представляти Бога світові.ПЇХ 51.2

[Виразно проголошений закон природи — 97]. — РГ (18 червня 1895)ПЇХ 51.3

Непослух фізичному закону впливає на розум

55. Бог вимагає від Свого народу постійного прогресу. Нам потрібно знати, що потурання апетитові — найбільша перешкода на шляху розумового розвитку й освячення душі. Незважаючи на все наше визнання реформи здоров'я, багато хто з нас харчується неправильно. — 9С [156] (1909)ПЇХ 51.4

56. Ми не повинні готувати на суботу більшу кількість їжі або різноманітніше меню, ніж в інші дні. Навпаки, цього дня їжа має бути більш простою, а їсти варто менше, щоб розум був ясним і жвавим для сприйняття духовної поживи. Обтяжений шлунок означає обтяжений мозок. Можна почути найдорогоцінніші слова, але не оцінити їх, бо розум притуплений унаслідок неправильного харчування. Через переїдання в суботу багато людей шкодять собі більше, ніж думають, роблячись неспроможними отримати користь від її священних можливостей. — СЗ [307] (1905)ПЇХ 52.1

57. Мені було показано, що деякі з наших табірних зібрань далекі від того, чим мають бути згідно з Господнім задумом. Люди приходять непідготовленими для зустрічі з Божим Святим Духом. Сестри зазвичай присвячують значну частину часу перед зібранням приготуванню одягу для зовнішнього прикрашання, цілковито забуваючи про прикрашання внутрішнє, котре має в Божих очах велику цінність. Багато часу витрачається також на зайве приготування їжі, на випікання здобних пирогів, тортів та приготування інших страв, які, безперечно, завдають шкоди тим, хто їх споживає. Якби наші сестри пекли хороший хліб і готували інші види здорової їжі, то вони та їхні сім'ї були б краще підготовленими, щоб оцінити належним чином слова життя, і значно більш сприйнятливими до впливу Святого Духа.ПЇХ 52.2

Шлунок часто переобтяжується їжею, котра рідко така ж проста і скромна, як прийнято споживати вдома, тому на неї витрачається вдвічі або втричі більше фізичних сил. Це призводить до такої млявості розуму, що буває важко оцінити належним чином вічні істини; зібрання закінчується, і люди залишаються розчарованими, не відчувши більшою мірою впливу Божого Духа… Нехай приготування їжі й одягу стане другорядною справою, натомість нехай удома буде розпочате глибоке дослідження серця. — 5С [162-164] (1882)ПЇХ 52.3

[Потурання апетитові перешкоджає розумінню істини для теперішнього часу — 72].

[Потурання апетитові паралізує розум — 227].

[Потурання апетитові призводить до отупіння — 209, 226].

[Потурання апетитові робить людину нездатною розробляти плани, давати поради — 71].

[Потурання апетитові послаблює духовні, розумові й фізичні сили дітей — 346].

[Сонливість під час проголошення полум'яних істин Слова — 222].

[Розумова й моральна сила зростають унаслідок помірності в їжі — 117, 206].

[Вплив м'ясної їжі на розумові сили — 678, 680, 682, 686].

[Більше стосовно харчування на табірних зібраннях — 124].

Вплив на здатність розуміти й цінувати Істину

58. Ви маєте потребу в ясному, енергійному розумі, щоб розуміти й цінувати піднесений характер Істини, дорожити викупленням і давати правильну оцінку вічним реаліям. Якщо ви прямуєте хибним шляхом, потураєте шкідливим звичкам у їжі і цим послаблюєте розумові сили, то не зможете оцінити спасіння й вічне життя настільки високо, щоб це надихало вас узгоджувати своє життя із життям Христа. Ви не докладатимете серйозних самовідданих зусиль для цілковитого узгодження з волею Божою, котрих вимагає Його Слово і котрі необхідні для того, щоб зробити вас морально придатним для завершального дотику безсмертя. — 2С [66] (1868)ПЇХ 53.1

59. Навіть якщо ви вимогливі до якості своєї їжі, то чи прославляєте Бога у вашому тілі і вашому дусі, що належать Богові, споживанням такої кількості їжі? Ті, хто вкладає так багато їжі в шлунок, перевантажуючи таким чином організм, не зможуть, почувши Істину, зрозуміти й гідно оцінити її. Вони не можуть пробудити притуплену чутливість мозку, щоб усвідомити цінність викуплення та велику жертву, принесену задля грішної людини. Такі люди не здатні оцінити велику, дорогоцінну, незмірно багату нагороду, що зберігається для вірних переможців. Тваринній частині нашої природи ніколи не слід давати можливість управляти моральним та інтелектуальним єством. — 2С [364] (1870)ПЇХ 54.1

60. Деякі люди потурають пожадливостям апетиту, який воює проти душі та постійно перешкоджає духовному зростанню. Сумління повсякчас засуджує їх, і коли вони чують щиру правду, то готові образитися. Вони відчувають докори сумління і гадають, що ці теми були вибрані навмисне з метою зачепити їх. Засмучені й ображені, такі люди залишають зібрання святих. Вони полишають спільні зібрання, щоб не турбувати свого сумління. Незабаром вони втратять цікавість до зібрань та любов до Істини і, якщо не зазнають повного перетворення, відійдуть та приєднаються до юрби бунтівників, котрі стоять під чорним прапором сатани. Якщо такі люди розіпнуть тілесні пожадливості, що воюють проти душі, то стануть на шлях, де стріли Істини пролітатимуть, не завдаючи шкоди. Але доки вони потурають пожадливостям апетиту, плекаючи своїх ідолів, доти залишатимуться мішенню для стріл Істини, і коли звіщатиметься Істина, вони почуватимуться ураженими…ПЇХ 54.2

Уживання штучних збудників руйнує здоров'я і притуплює мозок, роблячи його нездатним оцінити вічні реалії. Ті, хто плекає цих ідолів, не можуть належним чином оцінити спасіння, котре Христос здобув для нас Своїм життям, сповненим самозречення, постійного страждання та звинувачень, віддавши зрештою Своє безгрішне життя, щоб спасти загиблу людину від смерті. — 1С [548, 549] (1867)ПЇХ 55.1

61. Масло і м'ясо збуджують. Вони шкодять шлунку, спотворюють смак. Чутливі нерви мозку притуплюються, і тваринний апетит змінюється за рахунок моральних і розумових здібностей. Ці вищі сили, котрі мають керувати людиною, слабшають, так що людина не розпізнає вічних реалій. Параліч притупив духовне й релігійне. Сатана тріумфує, бачачи, як легко може ввійти через апетит і керувати розумними чоловіками й жінками, котрі, згідно із задумом Творця, мають виконувати хорошу велику роботу. — 2С [486] (1870)ПЇХ 55.2

[Нестриманим важко оцінити викуплення — 119].

[Нестримані не можуть бути сприйнятливими до освячувального впливу Істини — 780].

Вплив на здатність розпізнавати добро і зло та приймати рішення

62. Усе, що зменшує фізичну силу, послаблює розум і робить його менш здатним розпізнавати добро і зло. Ми стаємо менш спроможними обирати добро і володіємо меншою силою волі чинити те, що, як знаємо, є правильним.ПЇХ 56.1

Зловживання нашими фізичними силами скорочує період часу, упродовж якого наше життя може бути використане для слави Божої. Це робить нас нездатними виконувати роботу, яку Бог призначив для нас. — НУХ [346] (1900)ПЇХ 56.2

63. Якщо люди, маючи світло щодо простоти в питанні харчування й одягу відповідно до моральних і фізичних законів, продовжують відвертатися від світла, яке вказує на їхній обов'язок, то вони ухилятимуться й від інших обов'язків. Ухиляючись від хреста, котрий повинні були б узяти, аби перебувати в гармонії із законом природи, вони притуплюють сумління, а щоб уникнути його докорів, порушуватимуть Десять Заповідей. Дехто рішуче не бажає перетерпіти хрест, незважаючи на сором. — ХСБГ [159] (1890)ПЇХ 56.3

64. Ті, хто накликає на себе хворобу внаслідок потурання своїм бажанням, не мають здорового тіла й розуму. Вони не можуть зважити докази Істини і збагнути Божі вимоги. Наш Спаситель не простягне Свої руки настільки низько, аби піднести таких людей з їхнього стану деградації, доки вони вперто продовжують опускатися все нижче й нижче.ПЇХ 56.4

Від усіх вимагається робити все можливе для збереження здорового тіла й розуму. Якщо ж люди бажають задовольняти надмірний апетит, притуплюючи цим свою чутливість і затьмарюючи сприйняття так, що стають неспроможними оцінити піднесений характер Бога і насолоджуватися дослідженням Його Слова, то вони можуть бути певними: їхня недостойна жертва буде прийнята Богом не швидше, ніж жертва Каїна. Бог вимагає, щоб вони очистили себе від усякої нечистоти тіла й духу, звершуючи святі справи в Господньому страху. Якщо задля збереження свого здоров'я людина зробить усе можливе, переборюючи апетит і низькі пристрасті, щоб володіти здоровим розумом та освяченою уявою для принесення Богові жертви в праведності, то буде спасенна винятково чудом Божої милості, як був урятований ковчег серед бурхливих хвиль. Ной зробив усе, чого вимагав від нього Бог, щоб убезпечити ковчег, а тоді Бог зберіг ковчег Своєю чудодійною силою, здійснивши те, чого не могла зробити людина. — ДД IV, [148, 149] (1864)ПЇХ 57.1

65. Зловживання роботою шлунка шляхом задоволення апетиту — “плідне” джерело більшості церковних незгод. Люди, котрі їдять і працюють непомірно й нерозсудливо, говорять і діють також нерозсудливо. Нестримана людина не може бути терплячою. Щоб бути нестриманою, необов'язково вживати алкогольні напої. Гріх нестриманості в харчуванні, надто часті прийоми їжі, вживання надмірної кількості їжі, а також жирних нездорових продуктів призводить до розладу здорового функціонування органів травлення, уражає мозок, спотворює судження, заважаючи розумним, спокійним, здоровим мисленню та діям. А це є “плідним” джерелом церковних негараздів. Божий народ повинен із зацікавленістю і старанністю відмовитися від задоволення свого апетиту та виявляти стриманість у всьому, щоб перебувати в належному стані перед Ним, прославляючи Його в тілі й дусі, котрі належать Богові. Тоді вони зможуть збагнути Істину в її красі та ясності, дотримуватися її у своєму житті, а також своїм розсудливим, мудрим і чесним поводженням не давати ворогам нашої віри ганьбити справу Істини. — 1С [618, 619] (1867)ПЇХ 57.2

66. Брате і сестро Г., благаю вас: пробудіться! Ви не прийняли світла реформи здоров'я та не діяли згідно з ним. Якби ви обмежили свої апетити, то звільнилися б від зайвої праці, зайвих витрат і, що має значно більш далекосяжні наслідки, зберегли б своє фізичне здоров'я в кращому стані та мали б більше розумової сили для усвідомлення вічних істин. Ви б мали ясніший розум, аби зважувати докази Істини, і були краще підготовлені дати відповідь іншим про вашу надію. — 2С [404] (1870)ПЇХ 58.1

67. Декотрі насміхалися над справою реформи, заявляючи: усе це не потрібне, це — збудження, яке відвертає уми людей від істини для теперішнього часу. Вони говорили, що це питання було доведене до крайнощів. Такі люди не знають, що кажуть. Якщо чоловіки й жінки, котрі сповідують побожність, хворі від маківки голови до підошви ніг, ослаблені фізично, розумово й морально через потурання спотвореному апетиту та надмірну працю, як вони можуть зважувати докази Істини і розуміти Божі вимоги? Якщо їхні моральні та інтелектуальні здібності затьмарені, вони не можуть ані збагнути ціни викуплення та піднесеного характеру справи Божої, ані отримати задоволення від дослідження Його Слова. Як може нервова людина, котра страждає від нестравності шлунка, бути готовою завжди з лагідністю і страхом дати відповідь кожному, хто питає про її надію? Як швидко така людина збентежиться і захвилюється, а її хвороблива уява призведе до того, що вона розглядатиме це питання в зовсім неправильному світлі? Через брак лагідності та спокою, котрими відзначалося життя Христа, вона зганьбить своє визнання в суперечці з нерозсудливими людьми. Розглядаючи питання з високої релігійної точки зору, ми повинні бути старанними реформаторами з метою уподібнитися до Христа.ПЇХ 58.2

Я бачила, що наш Небесний Отець дарував нам велике благословенне світло щодо реформи здоров'я, аби ми могли коритися Його вимогам — прославляти Його в нашому тілі й нашому дусі, які належать Йому, і в кінцевому результаті стояти непорочними перед Божим престолом. Наша віра вимагає від нас піднести прапор і прямувати вперед. У той час як багато людей піддають сумніву курс, вибраний іншими реформаторами здоров'я, вони як мислячі люди повинні самі щось робити. Наш людський рід перебуває в плачевному стані, страждаючи від різноманітних хвороб. Багато хто успадкував хворобу і вельми страждає внаслідок недобрих звичок своїх батьків; однак вони продовжують застосовувати такий самий неправильний підхід щодо самих себе і своїх дітей, який був застосований щодо них. Вони невігласи стосовно самих себе. Вони хворіють, не. знаючи, що причиною їхнього великого страждання є власні недобрі звички.ПЇХ 59.1

Поки що мало людей достатньо усвідомили, наскільки їхні звички в харчуванні впливають на здоров'я, характер, корисність у цьому світі та вічну долю. Я бачила, що обов'язок тих, хто прийняв світло з Небес та усвідомив, наскільки корисно ходити в ньому, полягає в тому, щоб виявляти більшу зацікавленість у людях, які продовжують страждати через брак знань. Віруючі, котрі дотримуються суботи й очікують скорого з'явлення свого Спасителя, мали би бути останніми з-поміж тих, хто виявляє брак зацікавленості в цій великій реформаційній справі. Чоловіків і жінок необхідно навчити, а служителі й народ повинні відчути, що на них лежить відповідальність за ознайомлення інших із цією справою та доведення до їхньої свідомості її значущості. — 1С [487-489] (1867)ПЇХ 60.1

68. Для кожної людини фізичні звички відіграють велику роль у досягненні успіху. Чим уважніші ви у своєму харчуванні, чим простішою й менш збудливою буде їжа, котра підтримує організм у його гармонійному функціонуванні, тим яснішим буде ваше розуміння обов'язку. Необхідно старанно перевірити кожну звичку, кожну дію, щоб хворобливий стан тіла не кидав свою тінь на все інше. — Лист 93 (1898)ПЇХ 60.2

69. Наше фізичне здоров'я підтримується тим, що ми їмо. Якщо наш апетит не перебуває під контролем освяченого розуму, якщо ми не виявляємо отримання в їжі й питті, то не перебуватимемо в здоровому розумовому й фізичному стані для дослідження Слова з метою дізнатися з Писання, що я маю робити задля успадкування вічного життя. Кожна нездорова звичка зумовить нездоровий стан організму, а делікатному живому механізмові шлунка буде завдано шкоди, і він не зможе належним чином виконувати свою роботу. Харчування великою мірою впливає на схильність впадати в спокуси й чинити гріх. — Р 129 (1901)ПЇХ 60.3

70. Якщо Спаситель людей з Його Божественною силою відчував потребу в молитві, то наскільки більше слабкі, гріховні, смертні люди повинні усвідомлювати необхідність молитви — ревної постійної молитви. Коли на Христа найлютіше напосідала спокуса, Він нічого не їв. Він вручав Себе Богові і завдяки ревній молитві й абсолютному підкоренню волі Свого Отця виходив переможцем. Люди, котрі визнають істину для цих останніх днів, повинні наслідувати великий Взірець у молитві більше за будь-який інший клас людей, що сповідують християнство.ПЇХ 61.1

“Досить учневі стати таким, як його вчитель, а рабові — як його пан”. Наші столи часто бувають заставлені вишуканими стравами, які не корисні для здоров'я і в яких немає необхідності, однак ми любимо їх більше, ніж самозречення, свободу від хвороб і тверезість розуму. Ісус наполегливо шукав сили від Свого Отця. Син Божий вважав це для Себе навіть Більшою цінністю, ніж сидіти за найрозкішнішим столом. Він дав нам доказ, що для отримання сили в боротьбі із силами темряви і виконання дорученої нам справи необхідна молитва. Наша власна сила — це слабкість, а те, що дає Бог, — могутність, і вона зробить кожного її одержувача більше ніж переможцем. — 2С [202, 203] (1869)ПЇХ 61.2

[Потурання апетиту робить розум неврівноваженим — 237].

[Потурання апетиту притуплює сумління — 72].

Як харчування позначається на впливі та корисності

71. Як шкода, що часто, коли потрібно виявити найбільше самозречення, шлунок переповнений великою кількістю нездорової їжі, котра лежить там і розкладається. Ураження шлунка позначається на мозку. Непоміркована в харчуванні людина не усвідомлює, що робить себе нездатною давати мудру пораду та накреслювати плани для найуспішнішого просування Божої справи. Але це саме так. Вона не може розпізнавати духовне, і коли на засіданнях ради потрібно сказати “так” і “амінь”, вона каже “ні”. Така людина вносить недоречні пропозиції. Спожита нею їжа притуплює її розумову силу.ПЇХ 62.1

Потурання собі заважає людині свідкувати про Істину. Їжа, що міститься в шлунку, справляє великий вплив на здатність виявляти вдячність Богові за Його благословення. Потурання апетиту — причина розбрату, чвар, незгод і багатьох інших бід. Вимовляються слова роздратування, мають місце недобрі вчинки, нечесність, вияви пристрасті — і все це тому, що вчинене над шлунком насильство призводить до хворобливого стану нервів мозку. — Р 93 (1901)ПЇХ 62.2

72. Деяких людей неможливо переконати в тому, що їсти і пити потрібно на славу Божу. Потурання апетиту позначається на всіх аспектах їхнього життя. Це помітно в їхніх сім'ях, у їхній церкві, на молитовних зібраннях та в поведінці їхніх дітей. Це стало прокляттям їхнього життя. Ви не можете привести цих людей до розуміння істин для останніх днів. Бог щедро забезпечив усіх створених Ним істот усім необхідним для існування і щастя; якби Його законів ніколи не порушували, якби всі діяли згідно з Божественною волею, тоді замість страждання й постійного лиха панували б здоров'я, мир і щастя. — 2С [368] (1870)ПЇХ 63.1

73. Викупитель світу знав, що потурання апетитові призведе до фізичної слабкості і зробить сприйняття настільки нечутливим, що людина не зможе розпізнавати священні вічні реалії. Христос знав, що світ віддається обжерливості і таке потурання спотворить моральну чутливість. Якщо потурання апетиту настільки сильно полонило людство, що для подолання його сили Син Божий задля людини мав постити майже шість тижнів, то яку ж працю належить виконати християнинові, аби він міг перемагати так, як переміг Христос! Сила спокуси потурати спотвореному апетиту може бути виміряна тільки невимовними муками Христа під час того тривалого посту в пустелі.ПЇХ 63.2

Христос знав, що для успішного здійснення Плану спасіння Він повинен почати роботу викуплення людини саме там, звідки почалося падіння. Адам упав через потурання апетиту. Щоб закарбувати у свідомості людини її обов'язок підкорятися Божому Законові, Христос почав Свою роботу викуплення з реформування звичок фізичного життя людини. Виродження і занепад доброчесності людства в основному спричинене потуранням зіпсутому апетиту.ПЇХ 63.3

Особливі обов'язки та спокуси служителів

На всіх, а особливо на служителях, які навчають істини, лежить серйозний обов'язок перемагати апетит. Їхня корисність була б набагато більшою, якби вони панували над своїми пристрастями й апетитом, а їхні розумові і моральні сили були б міцнішими, якби вони поєднували розумову працю із фізичною. Виявляючи суворе отримання та поєднуючи розумову працю із фізичною, вони могли б виконати значно більший об'єм роботи, зберігаючи ясний розум. Якби вони так чинили, то були б менш скутими в думках і словах, їхні духовні досвіди набули би більшої сили, а вплив, який вони справляють на своїх слухачів, був би помітнішим.ПЇХ 64.1

Нестриманість у їжі, навіть якщо вона хорошої якості, справить послаблюючу дію на організм і притупить тонкі святі почуття. — 3С [486, 487] (1875)ПЇХ 64.2

74. Деякі люди приносять на табірні зустрічі їжу, абсолютно не відповідну дня таких заходів: здобні торти й пироги, інші різноманітні страви, які зумовлюють розлад травлення в здорової працюючої людини. Те, що зазвичай вважається найкращим, не дуже добре для служителя. Люди посилають це до його столу, а також запрошують його до своїх столів. Таким чином служителі опиняються перед спокусою споживати надто багато їжі і притому шкідливої. Під час табірних зустрічей не тільки зменшується їхня ефективність, а й багато хто починає страждати від нестравності.ПЇХ 64.3

Служителеві потрібно відхиляти таку щиру, проте нерозумну гостинність, навіть ризикуючи при цьому створити враження неввічливої людини. А людям необхідно володіти значно більшою мірою справжньої доброти і не нав'язувати йому такої альтернативи. Вони припускаються помилки, спокушаючи служителя нездорового їжею. Таким чином утрачається дорогоцінний талант для Божої справи, а здібності багатьох людей упродовж їхнього життя позбавлені половини своєї сили й енергії. Служителі більше за будь-кого іншого повинні економно використовувати розумову і нервову силу. Їм необхідно уникати будь-яких їжі і пиття, котрі мають властивість подразнювати та збуджувати нерви. Слідом за збудженням приходить депресія; надмірне потурання притуплює розум, спричиняючи труднощі та збентеження мислення. Жодна людина не може стати успішним працівником у духовній сфері, якщо не дотримуватиметься суворо стримання у своїх звичках харчування. Бог не може дозволити Своєму Святому Духові спочити на тих, хто, знаючи, як потрібно харчуватися, аби бути здоровим, уперто тримається того, що послаблює розум і тіло. — Рукопис 8, 1882ПЇХ 65.1

“Все робіть на славу Божу”

75. Натхненний Божим Духом апостол Павло пише: “Все, що робите” — (навіть природне споживання їжі та пиття) має звершуватися не для задоволення спотвореного апетиту, а з почуттям відповідальності, — “все робіть на славу Божу”. Кожну частину людського тіла необхідно охороняти; ми повинні остерігатися, аби те, що потрапляє в шлунок, не витіснило зі свідомості високі і святі думки. “Хіба я не можу робити із собою те, що мені подобається?” — запитують деякі, ніби ми намагаємося позбавити їх великого добра, коли вказуємо їм на необхідність розумно харчуватися та підпорядковувати всі свої звички Божим законам.ПЇХ 65.2

Існують права, котрими володіє кожна людина. Ми володіємо власною ідентичністю та індивідуальністю. Ніхто не може розчинити свою індивідуальність в індивідуальності іншої людини. Кожен повинен чинити на свій розсуд відповідно до велінь власного сумління. Що стосується нашої відповідальності та впливу, то ми підзвітні Богові, оскільки отримуємо наше життя від Нього. Ми отримуємо його не від людей, а тільки від Бога. Ми належимо Йому за правом творіння і за правом викуплення. Самі наші тіла — не наша власність, з якою ми можемо поводитися, як нам заманеться, завдаючи їм шкоди звичками, котрі призводять до розладу здоров'я та унеможливлюють досконале служіння Богові. Наше життя й усі наші здібності належать Йому. Він піклується про нас щохвилини. Він підтримує живий механізм у дії; якби ми були залишені управляти ним хоч одну мить — ми б померли. Ми цілковито залежимо від Бога.ПЇХ 66.1

Ми засвоїмо великий урок, коли зрозуміємо наше ставлення до Бога та Його ставлення до нас. Слова: “Ви не належите самим собі, бо ви куплені за ціну” — повинні висіти в галереї пам'яті, щоб ми завжди визнавали права Бога на наші таланти, наше майно, наш вплив, нашу індивідуальність. Ми маємо навчитися, як поводитися із цим Божим даром, даним нам у розумі, душі й тілі, аби як придбана Христом власність могли звершувати для Нього здорове, приємне служіння. — Спеціальні свідчення, серія А, №9, с. [58] (1896)ПЇХ 66.2

76. На вашому шляху сяяло світло реформи здоров'я, і в ці останні дні на Божому народі лежить обов'язок виявляти отримання в усьому. Ви, як я бачила, перебуваєте серед тих, хто зволікатиме споглядати світло й виправляти свій спосіб харчування, пиття і праці. Коли світло Істини буде прийняте і запроваджене в життя, воно викличе докорінне перетворення в житті й характері всіх, хто буде освячений ним. — 2С [60] (1868)ПЇХ 67.1

Взаємозв'язок із переможним життям

77. Їжа, пиття й одяг безпосередньо пов'язані з нашим духовним зростанням. — НМ (31 травня 1894)ПЇХ 67.2

78. Ізраїльтянам було заборонено споживати багато видів їжі, які були у вільному вжитку серед навколишніх язичників. Таке розмежування не було довільним. Заборонене для споживання було шкідливим. І той факт, що воно було оголошене нечистим, навчає: вживання шкідливої їжі є опоганенням. Те, що псує тіло, має властивість псувати й душу. Воно робить людину, котра вживає це, непридатною для спілкування з Богом, непридатною для високого, святого служіння. — СЗ [280] (1905)ПЇХ 67.3

79. Дух Божий не може прийти нам на допомогу та сприяти вдосконаленню християнського характеру, доки ми потураємо своєму апетитові зі шкодою для здоров'я і доки нами керує життєва гордість. — Реформатор здоров'я (вересень 1871)ПЇХ 67.4

80. Усі, хто є учасником Божественної природи, уникнуть морального розтління, що у світі. Тим, хто потурає апетиту, неможливо досягти християнської досконалості. — 2С [400] (1870)ПЇХ 68.1

81. Це істинне освячення. Це не просто теорія, почуття або порожні слова — натомість живий, дійовий принцип, який є частиною щоденного життя. Він вимагає, щоб наші звички в їжі, питті й одязі сприяли збереженню фізичного, розумового і морального здоров'я, аби ми могли представити Господу наші тіла не як жертву, зіпсуту недобрими звичками, а як “жертву живу, святу, приємну Богові”. — РГ (25 січня 1881)ПЇХ 68.2

[Контекст див. 254]

82. Наші звички в харчуванні й у питті показують, чи ми від світу, чи належимо до числа тих, кого Господь Своїм могутнім мечем Істини відокремив від світу. — 6С [372] (1900)ПЇХ 68.3

83. Саме нестриманість у харчуванні спричиняє багато випадків інвалідності, позбавляючи Господа належної Йому слави. Унаслідок неспроможності зректися себе, багато хто з народу Божого не може досягти високого стандарту духовності, встановленого для них Богом. Хоч вони каються і навертаються, уся вічність свідчитиме про втрату, котрої вони зазнали через поступку егоїзмові. — Лист 135 (1902)ПЇХ 68.4

84. О, як багато людей утрачають найбагатші благословення, приготовлені для них Богом у вигляді здоров'я і духовних дарів! Як багато душ борються за особливі перемоги і благословення, щоб звершити щось велике. Їм завжди здається, що для досягнення цієї мети вони повинні вести тяжку боротьбу в молитві і сльозах. Але якщо ці особи з молитвою дослідять Писання, аби пізнати відкриту волю Бога, а потім виконуватимуть Його волю від усього серця, беззастережно, без потурання собі, вони знайдуть спокій. Жодні душевні муки, жодні сльози чи зусилля не принесуть їм жаданого благословення. “Я” має бути повністю підкорене. Вони повинні виконувати належну їм працю, отримуючи багатство Божої благодаті, обіцяної всім, хто просить у вірі.ПЇХ 69.1

“Коли хто хоче йти за Мною, — сказав Ісус, — хай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде услід за Мною” (Луки 9:23). Будемо наслідувати Спасителя в Його простоті і самозреченні. Звеличуймо Мужа Голгофи словом і святим життям. Спаситель вельми наближується до тих, хто присвячує себе Богові. Якщо коли-небудь був час, що ми потребували дії Божого Духа в наших серцях і житті, то це зараз. Ухопимося ж за цю Божественну силу, аби бути здатними жити життям святості й покори. — 9С [165, 166] (1909)ПЇХ 69.2

85. Оскільки наші перші батьки втратили Едем через потурання апетиту, наша єдина надія повернути Едем полягає в тому, щоб рішуче зректися потурання апетиту і пристрастям. Стриманість у їжі та панування над усіма пристрастями збережуть силу розуму, додадуть інтелектуальної і моральної енергії, наділяю чи людей здатністю підпорядковувати вищим силам усі свої нахили, а також розпізнавати добро і зло, святе і звичайне. Усі, хто має справжнє розуміння жертви Христа, Котрий залишив Свою небесну оселю, аби прийти в цей світ і власним життям показати людині, як потрібно опиратися спокусі, з радістю зречуться себе та вирішать стати співучасниками Христа в Його стражданнях…ПЇХ 69.3

Страх Господній — початок мудрості. Тим, хто перемагає так, як перемагав Христос, потрібно буде постійно остерігатися спокус сатани. Апетит і пристрасті необхідно стримувати, тримаючи під контролем просвіченого сумління, щоб розум не ослабнув і сприйняття було ясним, аби дії і пастки сатани не розцінювалися як Боже провидіння. Багато хто прагне завершальної нагороди і перемоги, котрі будуть дані переможцям, однак не хоче зазнавати важкої праці, втрат, самозречення, як це робив їхній Викупитель. Тільки шляхом послуху й постійних зусиль ми перемагатимемо, як перемагав Христос.ПЇХ 70.1

Панівна сила апетиту призведе до загибелі тисяч людей, котрі у випадку перемоги в цьому питанні отримали б моральну силу перемогти будь-яку іншу спокусу сатани. Але раби апетиту не зможуть досягти досконалості християнського характеру. Постійні злодіяння людини впродовж шести тисяч років принесли свої плоди: хворобу, біль і смерть. І в міру наближення до кінця часу сатанинська спокуса потурання апетитові буде дедалі сильнішою та важчою для подолання. — 3С [491, 492] (1875)ПЇХ 70.2

86. Людина, котра плекає дане їй Богом світло стосовно реформи здоров'я, має суттєву допомогу в праці освячення Істиною та приготування до безсмертя. — ХСБГ [10] (1890); ПЗ [22]ПЇХ 71.1

[Зв'язок між простою їжею та здатністю духовного розпізнавання — 119].

[Неприборканий апетит послаблює опір спокусі — 237].

[Стіни самовладання не повинні руйнуватися — 260].

[М'ясна їжа — перешкода для духовного зростання — 655, 656, 660, 682, 683, 684, 688].

[Сила для перемоги над іншими спокусами буде дана тим, хто перемагає апетит — 253].

[Неправильна турбота про шлунок — перешкода на шляху формування характеру — 719].