Піднесення людської влади

Христос пророчим зором бачив звеличення людської влади, яка пануватиме над людським сумлінням, що для Церкви було страшним прокляттям в усі часи. Його суворі перестороги для народу — не йти за цими сліпими про-відниками — записані у Святому Письмі як застереження для всіх прийдешніх поколінь.GrHu 69.1

Римо-католицька церква визнає право тлумачення Святого Письма тільки за духовенством. Хоч Реформація дала Святе Письмо, однак той самий принцип, на який посилався Рим, перешкоджає багатьом навіть у протестантських церквах самостійно досліджувати Біблію. Вони навчені сприймати вчення Біблії так, як його викладає церква, і тисячі людей не наважуються прийняти істини, які суперечать постановам церкви, незважаючи на те, що вони ясно і зрозуміло викладені на сторінках Святого Письма.GrHu 69.2

Однак чимало людей довіряють свої душі духовенству. Вони не звертають жодної уваги на вчення Спасителя. Але хіба служителі не можуть помилятися? Як ми можемо ввіряти наші душі їхньому керівництву, якщо на основі Слова Божого ми не переконалися, що вони є носіями світла? Відсутність моральної відваги, необхідної для того, щоб залишити проторений світом шлях, змушує багатьох іти слідами вчених мужів; ці люди опиняються в кайданах хибних вчень. Вони бачать, що істина для теперішнього часу виразно відкрита в Біблії, відчувають силу Духа Святого, Який супроводжує її проголошення, однак допускають, щоб опір духовенства позбавляв їх світла.GrHu 69.3

Багатьох людей сатана здобуває тим, що зв'язує їх ніжними узами любові з ворогами хреста Христового. Якими б не були ці зв'язки — батьківськими чи синівськими, подружніми чи приятельськими, — душі, які опинилися під їх владою, не мають достатньо сміливості чи незалежності, щоб чинити згідно зі своїми власними переконаннями і обов'язками.GrHu 69.4

Багато хто стверджує, що не має значення, у що вірить людина, головне — правильно жити. Але ж віра і формує наше життя. Якщо нам посилається істина, а ми нехтуємо можливістю досліджувати її, то фактично ми її відкидаємо, обираючи темряву замість світла.GrHu 70.1

Незнанням не можна вибачити оману, якщо була змога дізнатися Божу волю. Мандрівник стоїть на роздоріжжі, і дороговказ допомагає йому довідатися, куди провадить кожний шлях. Якщо він не зверне уваги на дороговказ і сам вибере собі дорогу, яка здається йому правильною, то, незважаючи на всю його щирість, він ризикує опинитися на хибній дорозі.GrHu 70.2