Злі духи, створені на початку безгрішними, були за своєю природою, силою і славою рівними святим істотам, котрі зараз є Божими посланцями. Але, згрішивши, вони об'єдналися, щоб зганьбити Бога і знищити людину. Підтримавши повстання сатани, вони разом з ним були вигнані з Небес і впродовж усіх наступних віків співпра-цювали з ним, воюючи проти Божественного авторитету.GrHu 18.2

У Старому Завіті часом згадуються їхнє існування і діяльність; але особливим чином ці злі духи виявили свою силу тоді, коли Христос жив на Землі. Спаситель прийшов на Землю, щоб здійснити План викуплення людини, а сатана вирішив відстоювати своє право на панування у світі. Йому вдалося запровадити ідолопоклонство в кожному куточку світу, крім Палестини. У цю єдину землю, яка не підкорилася остаточно впливові спокусника, прийшов Христос, щоб дати людям небесне світло. Тут дві суперницькі сили сперечалися за право на верховну владу. Ісус з любов'ю відкрив Свої обійми тим, хто бажає знайти в Ньому прощення і мир. Воїнство темряви побачило, що воно не має необмеженої влади, і розуміло, що коли місія Христа увінчається успіхом, правлінню сатани незабаром прийде кінець.GrHu 18.3

Новий Завіт ясно говорить про те, що нечисті духи оволодівали людьми. Такі люди страждали не тільки від фізичних хвороб. Христос добре розумів, з ким має справу. Він розпізнавав безпосередню присутність і дію злих духів. Зцілення біснуватих з Гадаринського краю — яскравий приклад чисельності, сили й люті злих духів, а також сили і милості Христа. Нещасні біснуваті, відкинувши всяку стриманість, корчилися від болю і, шаленіючи, несамовито кричали, завдаючи собі тілесних пошкоджень та загрожуючи всім, хто наближався до них. Їхні закривавлені, спотворені тіла та затуманена свідомість були тим видовищем, яке приносило радість князеві темряви. Один з демонів, що вселився у цих нещасних, заявив: « Легіон мені ймення — багато бо нас» (Марка 5:9) .GrHu 19.1

Підкорюючись наказові Ісуса, злі духи залишили свої жертви, і тепер вони мирно сиділи біля ніг Спасителя, спокійні, лагідні і в здоровому розумі. Але демонам було дозволено увійти в гурт свиней, котрі після цього кинулися в морську глибінь. Однак для мешканців Гадаринського краю свині виявилися дорожчими, ніж благословення Христа, і Божественний Зцілитель був змушений піти геть. Саме на це й розраховував сатана. Склавши вину за втрату свиней на Ісуса, він збудив у народі егоїстичні побоювання, і вони не захотіли слухати Його слів.GrHu 19.2

Він дозволив злим духам знищити стадо свиней. Це був докір тим юдеям, котрі вирощували нечистих тварин задля прибутку. Якщо б Христос стримував нечистих духів, то вони вкинули б у море не тільки свиней, а й пастухів та їх власників.GrHu 19.3

Крім того, це було допущено, щоб Його учні могли побачити жорстоке ставлення сатани до людей і тварин. Спаситель бажав, щоб Його послідовники краще знали ворога, з яким їм доведеться зустрітися, щоб люди, котрі жили в тій місцевості, побачили Його силу, здатну розірвати кайдани сатани і звільнити його в'язнів. І хоч Ісус покинув цю місцевість, та люди, яких Він так чудово звільнив, залишилися, щоб сповіщати про милість свого Благодійника.GrHu 19.4

У Святому Письмі записані й інші подібні приклади. Дочка жінки-сирофінікіянки була одержима нечистим духом, якого Ісус вигнав Своїм словом (Марка 7:26-30). «Біснуватий», «сліпий і німий» (Матв. 12:22) юнак, що мав духа, котрий «часто... кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити» (Марка 9:17-27); біснуватий, котрий мав «духа нечистого», що порушував суботній спокій у капернаумській синагозі (Луки 4:33-36), — усі вони були зцілені співчутливим Спасителем. Майже в усіх випадках Ісус звертався до нечистих духів як до розумних істот, наказуючи їм вийти з людини і більше не мучити свою жертву. Коли присутні на богослужінні в Капернаумі побачили могутню силу Христа, то « всіх жах обгорнув, і питали вони один одного, кажучи: «Що то за наука, що духам нечистим наказує з владою й силою, — і виходять вони?»» (Луки 4:36).GrHu 20.1

Щоб володіти надприродною силою, дехто добровільно йшов на зв'язок із сатаною. Такі люди, звичайно, не ворогували з нечистими духами. До такої категорії належали ті, що мали духа віщування: ворожбит Симон, Еліма-ворожбит та дівчина, що ходила за Павлом і Силою у Филипах (див. Дії 8:9, 18; 13:8; 16:16-18).GrHu 20.2

Допомога ангелів

Небезпека