Поразка сатани

Як зачаровані, нечестиві спостерігають за коронацією Сина Божого. Вони бачать у Його руках скрижалі Божественного Закону, Заповіді, котрі вони зневажали й порушували. Вони чують голоси спасенних, повні подиву, захоплення і палкої любові; і коли звуки прекрасної мелодії долинають до тих, які стоять за стінами міста, усі в один голос вигукують: «Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих» (Об'явл. 15:3). І, впавши ниць, вони вклоняються Князеві життя.GrHu 110.1

Сатана стоїть як закляклий. Той, хто колись був по-мазаним херувимом-хоронителем, пригадує, звідки він упав. Сяючий серафиме, «сину зірниці досвітньої», як ти змінився, як ти впав! Він назавжди виключений з Ради, де колись користувався повагою. Він бачить тепер іншого ангела, який стоїть поруч з Отцем у Його славі. Він бачить, як ангел величної постави і вигляду одягає корону на голову Христа; він знає, що ця висока честь могла б належати йому.GrHu 110.2

У його пам'яті виникають картини невинності й чистоти; він згадує часи миру і задоволення, доки він не почав нарікати на Бога і заздрити Христові. З якою надзвичайною виразністю він пригадує висунуті ним зви-нувачення, своє повстання, спробу завоювати співчуття і підтримку ангелів нечесним шляхом, вперте небажання покаятися, коли Бог міг ще простити його. Він пригадує свою роботу серед людей та її наслідки — ворожнечу між людьми, жахливе знищення життя, розквіт і падіння царств, повалення царів і довгу низку повстань, війн і революцій. Він пригадує, як постійно намагався пере-шкодити справі Христа. Дивлячись на своє царство і на плоди власної праці, сатана бачить тільки крах і загибель. Він усякий раз зазнавав поразки в цій великій боротьбі й змушений був відступати.GrHu 110.3

Великий бунтівник завжди мав на меті самовиправдання, доводячи, що вина за його повстання лежить на Божественному правлінні. Він змушував великі маси людей поділяти його погляди на велику боротьбу. Упродовж тисячоліть цей великий ошуканець видавав обман за істину. Цей вселенський обманщик буде повністю викритий, коли в останній раз намагатиметься позбавити Христа престолу, знищити Його народ і заволодіти містом Божим. Ті, які об'єдналися з ним, бачать цілковиту поразку його справи. Послідовники Христа і вірні ангели знають, якого розмаху набули його дії, спрямовані проти правління Божого.GrHu 110.4

Сатана розуміє, що його свавільне повстання зробило його непридатним для Небес. Він розвивав свої здібності для боротьби проти Бога; небесна чистота, гармонія та мир обернулися б для нього нестерпною мукою. І ось нарешті сатана схиляється перед Богом і визнає справедливість винесеного йому вироку.GrHu 111.1

Усі питання істини та заблудження, навколо яких так довго точилася боротьба, тепер стають зрозумілими. Перед усіма створеними розумними істотами постають наслідки повстання та скасування Божественних постанов. Історія гріха протягом усієї вічності свідчитиме про те, що щастя всіх створених Богом істот нерозривно пов’язане із Законом Божим. Маючи перед собою всі факти великої боротьби, — як вірні Богу мешканці Всесвіту, так і послідовники сатани, одностайно визнають: «Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!»GrHu 111.2

Настав час, коли Христос повинен посісти місце, яке по праву Йому належить, і бути прославленим вище всіх земних сил та всякого імені. Він «витерпів муки хреста, не звертаючи уваги на сором» задля того, щоб зодягнутися в славу Своїх дітей. Хоч Він зазнав неймовірної скорботи й ганьби, проте наскільки більшими є ця радість і слава. Він дивиться на викуплених, на Свій відновлений в них образ, де на кожному серці лежить печатка божества, і кожне обличчя має відбиток образу свого Царя. З почуттям задоволення Він бачить у них плід муки Своєї душі. Його слова чують праведні і нечестиві: «Ось придбані кров'ю Моєю! За них Я страждав, за них Я помер, щоб вони могли бути зі Мною у вічності».GrHu 111.3