Остання атака проти Бога
Сатана радиться зі своїми ангелами і сильними світу цього. Вони стверджують, що армія, яка перебуває за мурами міста, є невеликою порівняно з ними і що вони можуть стати переможцями. Вони розробляють свої плани, як заволодіти багатствами і славою нового Єрусалима. Усі, не гаючи часу, починають готуватися до битви. Талановиті зброярі виготовляють військове спорядження. Полководці, які здобули славу своїми перемогами, формують полки й армії.GrHu 106.1
Нарешті дається наказ про наступ, і незліченні полчища виступають уперед. Це об'єднані сили всіх століть, починаючи з того часу, як вибухнули війни на землі. Са-тана очолює армію. У його лавах — царі й воєначальники. У повному бойовому порядку вони просуваються вперед по розритій і нерівній поверхні землі до міста Божого. За наказом Ісуса ворота нового Єрусалима зачиняються, і полчища сатани оточують місто, готуючись до штурму.GrHu 106.2
Тепер вороги Христа знову бачать Його. Над містом, на постаменті з блискучого золота, знаходиться високо піднесений престол. На ньому сидить Син Божий в ото-ченні підданих Свого царства. Світло Його присутності перебуває в Божому місті і за його межами, сповнюючи всю землю своїм сяйвом.GrHu 106.3
Найближче до престолу стоять ті, котрі колись ревно служили сатані, але, як головешки, вихоплені з вогню, вони стали згодом відданими і посвяченими послідов-никами свого Спасителя. За ними стоять ті, хто серед обману і невір'я вдосконалював свій християнський характер, люди, які вшановували Закон Божий, коли християнський світ оголосив його необов'язковим, та мільйони мучеників за віру з усіх віків. А далі — « натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків... перед престолом і перед Аг-нцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття» (Об'явл. 7:9). Їхня боротьба завершена, перемога здобута. Пальмові гілки в їхніх руках — символ перемоги, а білий одяг свідчить про бездоганну праведність Христа, яка тепер належить їм. У всьому цьому сяючому сонмі спасенних немає нікого, хто приписував би спасіння самому собі, своїй силі чи доброті. Про те, що вони зробили і що витерпіли, не буде сказано ні слова, а головною темою кожної пісні, кожного гімну є слова: «Спасіння нашому Богові й Агнцеві! »GrHu 106.4