Розділ 24. Без весільного одягу

Матв.22:1—14

Притча про весільний одяг викладає урок із надзви- чайно важливими наслідками. Весілля символізує союз людства з Божеством, а весільний одяг зображає характер, яким мають володіти всі, визнані гідними гостями на весіллі.НУХ 216.1

Ця притча, як і притча про велику гостину, ілюструє євангельський заклик, його відкинення юдейським народом та запрошення милості, звернене до язичників. Однак, розповідаючи про тих, що відкинули запрошення, притча змальовує ще зухвалішу образу, ще жахливіше покарання. Заклик на бенкет — царське запрошення. Воно походить від того, хто наділений владою наказувати. Запрошення царя — це вияв високої честі. Однак цією честю знехтували. Царський авторитет зневажили. Якщо до запрошення господаря поставилися байдуже, то відповіддю на запрошення царя були образа й убивство. Люди зустріли його рабів із презирством, знущалися над ними і вбили їх.НУХ 216.2

Господар, побачивши, що його запрошенням злегковажили, проголосив: жоден із запрошених мужів не скуштує його вечері. Але тим, хто виявив презирство до царя, був винесений більш суворий вирок, ніж вигнання від його присутності та столу. “Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивців і спалив їхнє місто”.НУХ 216.3

В обох притчах бенкет наповнюється гостями, але друга наголошує: усі запрошені мали зробити деяке приготування. Хто знехтував цим приготуванням, той був вигнаний геть. “Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг, і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав. Тоді сказав цар слугам: Зв'яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів”.НУХ 217.1

Запрошення на бенкет було проголошене учнями Христа. Наш Господь послав дванадцятьох, а згодом ще сімдесятьох вісників, котрі оголосили наближення Царства Божого, закликаючи людей покаятися і вірувати в Євангеліє. Але заклик залишився без уваги. Люди, запрошені на бенкет, не прийшли. Згодом слуги були послані знову, аби сказати: “Ось я приготував мій бенкет, моїх волів та годовану худобу зарізано і все готове, приходьте на весілля!” Ця вістка проповідувалася юдейському народові після розп'яття Христа, однак нація, котра вважала себе Божим особливим народом, відкинула Євангеліє, проголошуване їй у силі Святого Духа. Багато хто зробили це з підкресленим презирством. Інші ж були так розгнівані запропонованими спасінням і прощенням за відкинення Господа слави, що повстали на проповідників цієї вістки. Тоді настало “велике переслідування” (Дії 8:1). Багато чоловіків та жінок були ув'язнені, а деякі з Господніх вісників, такі як Степан та Яків, були вбиті.НУХ 217.2

Таким чином юдейський народ підтвердив своє відкинення Божого милосердя. Результат цього відкинення був провіщений Христом у притчі. Цар “послав своє військо, вигубив убивців і спалив їхнє місто”. Виголошений тут вирок над юдеями знайшов своє виконання у зруйнуванні Єрусалима та розсіянні нації.НУХ 217.3

Третє запрошення на бенкет символізує проповідь Євангелія язичникам. Цар сказав: “Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними, то ідіть на роздоріжжя і, кого тільки зустрінете, кличте на весілля”.НУХ 217.4

Слуги царя, вийшовши на дороги, “зібрали усіх, кого знайшли — і злих і добрих”. Це було змішане товариство. Деякі з них поважали господаря бенкету не більше, ніж ті, що відмовилися від запрошення. Категорія гостей, запрошених спочатку, вважала, що не може дозволити собі пожертвувати світськими перевагами задля участі в царському бенкеті. І серед тих, що прийняли запрошення, були деякі, котрі думали про власні інтереси. Вони прийшли скористатися багатством бенкетного столу, проте не мали жодного бажання вшанувати царя.НУХ 217.5

Коли цар прийшов подивитися на гостей, перед ним відкрився справжній характер кожного з них. Для кожного гостя бенкету був приготований весільний одяг. Цей одяг був подарунком царя. Одягаючи його, гості виявляли свою повагу до господаря бенкету. Однак один чоловік був убраний у свій звичайний одяг. Він відмовився зробити необхідне приготування, якого вимагав цар. Він знехтував одягом, придбаним для нього за велику ціну. Цим він образив свого пана. На питання царя: “Як ти ввійшов сюди без весільного одягу?” — він нічого не міг відповісти, отже, засудив самого себе. Тоді цар сказав: “Зв'яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву”.НУХ 218.1

Царська перевірка гостей на бенкеті зображає роботу суду. Гості на євангельському бенкеті — це ті, хто заявляє, що служить Богові, і чиї імена записані у книзі життя. Проте не всі, що вважають себе християнами, є справжніми учнями. Перш ніж буде дана остаточна винагорода, має бути вирішено, хто гідний одержати спадщину праведних. Це рішення необхідно буде прийняти ще до Другого приходу Христа на хмарах небесних, бо коли Він прийде, Його нагорода з Ним, “щоб віддати кожному за його вчинками” (Об'явл.22:12). Отож, перед Приходом Господа буде розглянута справа кожної людини, прийняте відповідне рішення і кожному з послідовників Христа буде призначена нагорода згідно з його ділами.НУХ 218.2

У той час як люди ще живуть на Землі, у небесних дворах уже здійснюється робота слідчого суду. Перед Божим зором проходить життя кожного з Його послідовників. Усі справи досліджуються відповідно до записів у небесних книгах і вічна доля кожного вирішується за його вчинками.НУХ 218.3

Весільний одяг у притчі символізує чистий, незаплямо- ваний характер, яким володітимуть правдиві послідовники Христа. Церкві було дано “зодягнутися в чистий світлий вісон”, “що немає ні плями, ні вади, і нічого такого подібного” (Ефес.5:27). Вісон, згідно з Писанням, — “то праведність святих” (Об'явл.19:8). Це праведність Христа, Його власний бездоганний характер, котрим через віру наділяються усі, що приймають Його як свого особистого Спасителя.НУХ 219.1

Білий одяг невинності носили наші прабатьки, поселені Богом у святому Едемі. Вони жили в досконалій гармонії з Божою волею. Уся сила їхньої любові належала Небесному Отцеві. Прекрасне м'яке світло, світло Боже, огортало святу пару. Цей одяг зі світла був символом їхнього духовного одягу небесної чистоти. Якби вони залишалися вірними Богові, він завжди огортав би їх. Але коли увійшов гріх, вони розірвали свій зв'язок з Богом і світло, що оточувало їх, відійшло від них. Нагі й засоромлені, вони намагалися замінити небесні одежі зшитим фіговим листям, аби прикрити своє тіло.НУХ 219.2

Саме так чинять порушники Божого Закону ще від дня непослуху Адама та Єви. Вони зшивають фігове листя, аби прикрити наготу, спричинену переступом. Вони носять винайдені ними одежі, намагаючись покрити свої гріхи, власними ділами аби заслужити прихильність Бога.НУХ 219.3

Однак вони ніколи не зможуть досягти цього. Жодний людський винахід не здатний замінити втрачені шати непорочності. Жодний одяг з фігового листя, жодне світське плаття не можуть носити ті, що сядуть разом із Христом та ангелами на весільній вечері Агнця.НУХ 219.4

Лише шати, запропоновані Самим Христом, можуть зробити нас спроможними з'явитись у присутність Бога. У ці шати — одяг Його власної праведності — Христос зодягне кожну розкаяну, віруючу душу. “Раджу тобі, — говорить Він, — купити в Мене… білу одіж, щоб зодягнутися, аби не видно було сорому твоєї наготи” (Об'явл.3:18).НУХ 219.5

Цей одяг, зітканий на небесному верстаті, не має жодної нитки людського винаходу. Христос, бувши в людському тілі, досягнув досконалого характеру і цим характером бажає наділити й нас. “Уся праведність наша — немов поплямована одіж” (Ісаї 64:6). Усе, що ми самі можемо зробити, опоганене гріхом. Та Син Божий “з'явився, аби взяти наші гріхи, а в Ньому гріха нема”. Гріх визначений як “беззаконня” (1Івана 3:5, 4). Христос же був слухняний кожній вимозі Закону. Він сказав про Себе: “Твою волю чинити, Мій Боже, Я хочу, і Закон Твій — у Мене в серці” (Псал.39:8). Перебуваючи на Землі, Він сказав Своїм учням: “Я зберіг заповіді Мого Отця” (Івана 15:10). Своїм досконалим послухом Він зробив можливим для кожної людської істоти бути слухняною Божим Заповідям. Коли ми підпорядковуємо себе Христу, наше серце з'єднується з Його серцем, наша воля зливається з Його волею, розум стає одним цілим з Його розумом, наші думки сповнені Ним, ми живемо Його життям. Ось що означає бути вбраним в одяг Його праведності. Тоді, дивлячись на нас, Господь бачить не одяг із фігового листя, не наготу і потворність гріха, натомість Свій власний одяг праведності, котрим є досконалий послух Законові Єгови.НУХ 219.6

Цар оглянув гостей весільного бенкету. Лише ті з них були прийняті, котрі виявили послух Його вимогам і вбралися у весільний одяг. Така сама доля спіткає і гостей євангельського бенкету. Усі мають перейти через уважне дослідження великого Царя, і прийняті будуть лише ті, котрі зодягнулися у праведність Христа.НУХ 220.1

Праведність — це правильні вчинки, і саме відповідно до своїх діл усі будуть суджені. Наш характер відкривається в тому, що ми робимо. Діла виявляють, чи щира наша віра.НУХ 220.2

Для нас недостатньо вірити, що Ісус не був обманщик і що біблійна релігія — не хитрі вигадки. Ми можемо вірити, що ім'я Ісуса — єдине ім'я під небом, яким людина може спастися, проте так і не зробити Його через віру своїм особистим Спасителем. Вірити в теорію істини — замало. Замало визнавати віру в Христа і зареєструвати своє ім'я в церковній книзі. “Хто зберігає Його заповіді, той у Ньому перебуває, а Він — у ньому; а що Він у нас перебуває, дізнаємося від Духа, Якого Він нам дав”. “З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємо Його заповіді” (1Івана 3:24; 2:3). Це правдивий доказ навернення. Яким би не було наше визнання віри, воно нічого не значить, якщо в наших ділах праведності не виявлений Христос.НУХ 220.3

Істина має бути посаджена в серці. Вона повинна управляти нашим розумом та контролювати почуття. Увесь характер повинен нести печать Божественного Слова. Кожну йоту, кожну риску Слова Божого необхідно запровадити в щоденне життя. Хто стає учасником Божественної природи, той перебуватиме в гармонії з Божим великим мірилом праведності — Його святим Законом. Закон — це норма, за якою Бог оцінює вчинки людей. З ним буде порівнюватися наш характер на суді.НУХ 221.1

Багато хто стверджують, що смерть Христа скасувала Закон, але цим вони суперечать словам Самого Христа: “Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків… Запевняю вас, доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне” (Матв.5:17—18). Христос віддав Своє життя саме задля викуплення людини від наслідків порушення Закону. Якби Закон можна було змінити або скасувати, Христу не потрібно було б помирати. Своїм життям на Землі Він звеличив Божий Закон. Своєю смертю Він утвердив Його. Він віддав Своє життя в жертву не для того, щоб зруйнувати Божий Закон або занизити його вимоги, натомість щоб захистити справедливість, показати незмінність Закону, утвердити його навіки.НУХ 221.2

Сатана заявив, що людина не здатна виконати Божі Заповіді, і справді, власними силами цього неможливо досягти. Проте Христос, прийшовши в людському тілі, Своїм досконалим послухом довів, що людина, об'єднана з Богом, може дотримуватися кожної Божої настанови.НУХ 221.3

“А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його ім'я” (Івана 1:12). Ця влада — не людського походження. Це влада Бога. Коли душа приймає Христа, вона приймає і силу жити життям Христа.НУХ 221.4

Бог вимагає досконалості від Своїх дітей. Його Закон — відображення Його власного характеру, зразок для будь- якого характеру. Цей вічний зразок даний усім, аби не виникло жодної помилки стосовно моральних якостей тих людей, яких Бог візьме у Своє Царство. Життя Христа на Землі було досконалим проявом Божого Закону, і коли ті, хто називає себе Божими дітьми, стануть подібними до Христа в характері, вони також будуть слухняні Божим Заповідям. Тоді Господь удостоїть їх стати членами небесної сім'ї. Зодягнені у славні шати Христової праведності, вони одержать місце на царському бенкеті. Вони матимуть право приєднатися до омитого Христовою кров'ю народу.НУХ 221.5

Чоловік, що прийшов на бенкет без весільного одягу, зображає духовний стан багатьох людей сучасного світу. Вони вважають себе християнами, претендуючи на благословення й даровані Євангелієм переваги, однак не відчувають потреби в перетворенні характеру. Вони ніколи не пережили справжнього покаяння у гріхах. Вони не усвідомлюють своєї потреби в Христі і не вправляються у своїй вірі в Нього. Ці люди не перемогли успадкованих та набутих схильностей до зла. Проте вважать себе достатньо добрими і покладаються на власні заслуги, замість того щоб довіритися Христу. Ці слухачі Слова прийшли на бенкет, однак не вбралися в одяг Христової праведності.НУХ 222.1

Багато так званих християн — це просто добропорядні люди у світському розумінні. Вони відмовилися від того дару, котрий єдиний може зробити їх здатними прославляти Христа, являючи Його світові. Робота Святого Духа зовсім не знайома їм. Вони не є виконавцями Слова. Небесні принципи, котрі вирізняють з'єднаних із Христом з-поміж з'єднаних зі світом, стали майже непомітними. Ті, що називають себе послідовниками Христа, уже не окремий і не особливий народ. Люди підпорядковують себе світові, його нормам, звичаям і самолюбству. Церква приєдналася до світу, порушуючи Закон, у той час як світ мав би приєднатися до Церкви, дотримуючись Закону. Щоденно Церква навертається до світу.НУХ 222.2

Усі ці люди сподіваються осягти спасіння завдяки смерті Христа, водночас відмовляючись жити Його життям самопожертви. Вони вихваляють багатства дарованої благодаті, а самі намагаються прикритися позірною праведністю і приховати вади свого характеру, однак їхні зусилля будуть даремними в день Божий.НУХ 222.3

Праведність Христа не покриє жодного виплеканого гріха. Людина може бути законопорушником у серці, хоч зовні не чинить жодного переступу, і світ вважатиме її людиною досконалої чистоти. Але Божий Закон бачить таємниці серця. Кожний учинок суджено за його мотивами. На суді встоїть тільки те, що узгоджується з принципами Божого Закону.НУХ 223.1

Бог є любов. Він явив цю любов у дарі Ісуса Христа. Віддавши Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне, Він нічого не пошкодував для тих, кого бажав викупити як Свою власність (Івана 3:16). Він віддав нам усе Небо, звідки можемо черпати сили й мужність, аби не відступити і не бути переможеними лукавим ворогом. Але любов Бога не означає, що Він може безумовно прощати гріх. Він не простив його сатані, Він не простив його Адамові й Каїнові; безумовного прощення не одержить і будь-яка інша людина. Він не потуратиме нашим гріхам, не помічаючи вад нашого характеру. Він бажає, щоб ми перемогли їх у Його ім'я.НУХ 223.2

Хто відкидає дар Христової праведності, ті відмовляються мати такі якості характеру, які дозволили б їм стати синами і дочками Бога. Вони відмовляються від того єдиного, що може зробити їх гідними участі у весільному бенкеті.НУХ 223.3

У притчі на питання царя: “Як ти ввійшов сюди без весільного одягу?” — чоловік мовчав. Так буде і великого судного дня. Зараз люди можуть виправдовувати вади свого характеру, але того дня в них не знайдеться жодного виправдання.НУХ 223.4

Християнські церкви нашого часу удостоєні величезних переваг. Господь відкрився нам у постійно зростаючому світлі. Наші привілеї набагато більші від переваг Божого народу давнини. Ми володіємо не тільки великим світлом, дорученим Ізраїлеві, але й маємо більше свідчення великого спасіння, здійсненого Христом. Те, що було символами і прообразами для юдеїв, стало реальністю для нас. Вони мали історію Старого Завіту, ми ж, окрім неї, володіємо Новим Завітом. Ми маємо незаперечне свідчення про Спасителя, Котрий прийшов, був розп'ятий, воскрес і над розкритою гробницею Йосипа проголосив: “Я є воскресіння і життя”. Завдяки пізнанню Христа і Його любові Царство Боже перебуває серед нас. Христос відкритий нам у проповідях і прославлений у піснях. Для нас приготовлений багатий, щедрий духовний бенкет. Весільний одяг, куплений за безмежну ціну, пропонується кожній душі даром. Божі вісники виклали нам істини про праведність Христа, оправдання вірою, великі дорогоцінні обітниці Божого Слова, потіху Духа Святого; вони дали нам добре обгрунтоване запевнення вічного життя в Божому Царстві. Що міг ще більше зробити Бог, готуючи для нас велику вечерю, небесний бенкет? НУХ 223.5

Ангели, котрі служили людям, сказали на Небесах: Ми виконали доручене нам служіння. Ми проганяли армії злих ангелів. Ми посилали промені світла в душі людей, нагадуючи їм про Божу любов, явлену в Ісусі. Ми привертали їхній погляд до хреста Христового. Їхні серця були глибоко зворушені усвідомленням гріха, який розіп'яв Сина Божого. Вони були переконані. Вони зрозуміли, які кроки потрібно зробити для навернення; вони відчували силу Євангелія; їхні серця танули при спогляданні глибини Божої любові. Вони бачили красу характеру Христа. Але для багатьох це все було даремно. Вони не бажали залишити свої звички та змінити характер. Вони не хотіли скинути земний одяг, аби зодягнутися в небесні шати. Їхні серця залишалися в полоні жадібності. Вони більше полюбили світське товариство, ніж свого Бога.НУХ 224.1

Величним буде день остаточного рішення. Апостол Іван описує його в пророчому видінні: “І я побачив великий білий престол і Того, Хто сидів на ньому, що від Його обличчя втекло небо і земля, і для них не було місця. І я побачив померлих, малих і великих, що стояли перед Богом. І книги відкрилися; відкрилася й інша книга, що є книгою життя. І судили мертвих, як записано в книгах, за їхніми ділами” (Об'явл.20:11—12).НУХ 224.2

Сумним буде погляд у минуле того дня, коли люди стануть лицем до лиця з вічністю. Вони побачать своє життя таким, яким воно було. Тоді світські задоволення, багатство й почесті не будуть здаватися такими важливими. Тоді люди зрозуміють, що єдина цінність — праведність, якою вони знехтували. Вони усвідомлять, що сформували свій характер під впливом обманливих принад сатани. Вибраний ними одяг є ознакою їхньої відданості першому великому відступникові. Тоді вони побачать результати власного вибору і зрозуміють, що значить порушувати Заповіді Божі.НУХ 224.3

У майбутньому вже не буде повторного випробування, коли можна було б приготуватися до вічності. Лише в цьому житті ми маємо зодягтися в шати Христової праведності. Це наша єдина можливість сформувати характер для того дому, котрий Христос приготував для слухняних Його Заповідям.НУХ 225.1

Швидко минають дні нашого випробування. Наближається кінець. Нам дано застереження: “Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю та пияцтвом і життєвими клопотами і щоб не надійшов на вас той день несподівано” (Луки 21:34). Будьте уважні, аби того дня ви не виявилися неготовими. Стережіться, щоб не прийшли на царський бенкет без весільного одягу.НУХ 225.2

“Бо Син Людський приходить у ту годину, про яку й не думаєте”. “Блаженний, хто пильнує і хто береже свій одяг, щоб не ходити нагим і щоб не побачили його сорому!” (Матв.24:44; Об'явл.16:15).НУХ 225.3